Василенко Іван Опанасович
Визначення і загальна характеристика
ВАСИЛÉНКО Іван Опанасович (08. 07. 1899, с. Веселе, нині Запоріз. обл. — 09. 03. 1970, Москва) — мовознавець, педагог. Доктор філологічних наук (1958), проф. Заслужений діяч науки РРФСР. Учасник воєн. дій 1918–20. Закін. Мелітоп. пед. інститут. Учителював. Працював доцент Удмурт. (1937–38), Моск. обл. (1938), Комі (1941–43) пед. інститутів; зав. кафедр російської мови (1939–41) і заг. мовознавства (від 1944) Моск. пед. інституту. Працював на керів. посадах у Міністерстві освіти РРФСР. Досліджував істор. граматику, проблеми синтакс. будови та методики викладання російської мови. Автор низки статей про діяльність мовознавців, зокрема й українських (Л. Булаховського), та рецензій на їх праці, у тому числі на «Курс сучасної української мови» М. Жовтобрюха та Б. Кулика (ч. 1–2, К., 1959–61) в ж. «Українська мова в школі» (1962, № 5).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Руководящие указания по заочному педагогическому образованию. Москва, 1947; Сложные предложения с разночленным соподчинением // Рус. язык в школе. 1953. № 5–6; Однородное соподчинение в современном русском языке // Там само. 1955. № 1; Историческая грамматика русского языка. Вып. 1–3. Москва, 1954–56.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
