Василенко Іван Опанасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василенко Іван  Опанасович

ВАСИЛÉНКО Іван Опанасович (08. 07. 1899, с. Веселе, нині Запоріз. обл. – 09. 03. 1970, Москва) – мовознавець, педагог. Д-р філол. н. (1958), проф. Засл. діяч н. РРФСР. Учасник воєн. дій 1918–20. Закін. Мелітоп. пед. ін-т. Учителював. Працював доц. Удмурт. (1937–38), Моск. обл. (1938), Комі (1941–43) пед. ін-тів; зав. кафедр рос. мови (1939–41) і заг. мовознавства (від 1944) Моск. пед. ін-ту. Працював на керів. посадах у Мін-ві освіти РРФСР. Досліджував істор. граматику, проблеми синтакс. будови та методики викладання рос. мови. Автор низки статей про діяльність мовознавців, зокрема й українських (Л. Булаховського), та рецензій на їх праці, у тому числі на «Курс сучасної української мови» М. Жовтобрюха та Б. Кулика (ч. 1–2, К., 1959–61) в ж. «Українська мова в школі» (1962, № 5).

Пр.: Руководящие указания по заочному педагогическому образованию. Москва, 1947; Сложные предложения с разночленным соподчинением // Рус. язык в школе. 1953. № 5–6; Однородное соподчинение в современном русском языке // Там само. 1955. № 1; Историческая грамматика русского языка. Вып. 1–3. Москва, 1954–56.

Літ.: Жовтобрюх М. А. Іван Опанасович Василенко // Мовознавство. 1969. № 4; Иван Афанасьевич Василенко. Некролог // Рус. язык в школе. 1970. № 3.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2005