Василенко Костянтин Прокопович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василенко Костянтин Прокопович

ВАСИЛÉНКО Костянтин Прокопович (02. 04. 1877, с. Есмань, нині смт Червоне Глухів. р-ну Сум. обл. – 1938, за ін. даними – червень 1941, Вінниця) – політичний діяч, публіцист. Брат М. Василенка. Чл. РСДРП (1898). Закін. Київ. ун-т (1902). У тому ж році був заарешт. за рев. діяльність та висланий із Києва. Повернувшись 1905, співпрацював у г. «Киевское слово», «Киевские отклики», «Киевский голос», «Киевская мысль» (1910–18 – чл. редколегії та пом. ред.). Від травня 1917 до січня 1918 – голова Київ. обл. ком-ту РСДРП (меншовиків), гласний Київ. міської думи; водночас від червня 1917 до квітня 1918 – чл. Малої ради; від 8 серпня 1917 – чл. УЦР; 12 вересня – 2 жовтня 1917 – Ген. секр. праці УЦР; 12 жовтня – 17 листопада 1917 – комісар Тимчас. уряду в Києві. У січні 1918 вийшов зі складу РСДРП (меншовиків) і відійшов від політ. діяльності. 1922–23 – співроб. Комісії звичаєвого права ВУАН. У 1923 був заарешт. у сфальсифіков. справі Київ. обл. центру дій. В ув’язненні працював діловодом центр. амбулаторії при лікарні виправних трудових установ Києва (1925–29), на засланні у Сибіру – рахівником колгоспу (1930–31) та міжрайон. контори «Союзм’ясо» (1931– 32). Від 1933 – гол. бухгалтер бучан. цегелень. У 1937 повторно заарешт., розстріляний. 2002 у Києві видано «Статті, спогади, листування» В. у 2-х ч.

Літ.: Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. К., 1998; Дроздовська О. Василенко Костянтин Прокопович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6.

О. Р. Дроздовська

Стаття оновлена: 2005