Василенко Михайло Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василенко Михайло Григорович

ВАСИЛÉНКО Михайло Григорович (крипт. і псевд.: Ілько Сепир, М. В., Мих. Розумовський, Мстислав Розмеженко; 10. 10. 1949, с. Драбівці, нині Золотоніс. р-ну Черкас. обл.) – письменник, публіцист. Чл. НСПУ (1990). Закін. Київ. ун-т (1980). Друкується від 1973. Працював у київ. вид-ві «Молодь» (1980– 92): ред. відділу прози, поезії, зав. літ.-маркетинг. агентства; гол. спеціаліст інформації Святошин. райдержадміністрації Києва (1992–98); водночас гол. ред. г. «Столичний телеграф» (1997–98) та вид-ва «Ін Юре» (1998–2002); від 2002 – в Адміністрації президента України; від 2005 – заст. голови НСПУ (Київ). Поезії В. – короткі та барвисті, для них характерні традиційність і народність, незвичайна образність. Автор зб. віршів «Орії» (К., 1989), «Очарії» (Коломия, 1995), «Ористея» (Коломия, 1997), «Чотиричас» (К., 1999); зб. оповідань «Стрікоко» (К., 1992), низки публіцист. статей. Упорядник зб. укр. нар. магіч. поезії «Ви зорі-зориці» (К., 1991), кн. «Мозаїка» (Л., 2001), «Zur judenfrage» (К., 2002), «Мозаїка–2» (Л., 2003) І. Франка та ін.

Літ.: Логвиненко О. «Серце землі в нас б’ється по-різному» // ЛУ. 1997, 30 січ.; Пасемко І. Поет Симоненкової чесності // Там само. 2001, 27 груд.

Р. Д. Горак

Стаття оновлена: 2005