Василенко Олександр Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василенко Олександр Миколайович

ВАСИЛÉНКО Олександр Миколайович (28. 05. 1952, Київ) – співак (баритон). Нар. арт. України (2005). Міжнар. мист. премія ім. С. Гулака-Артемовського (1994). Закін. Київ. консерваторію (1982; кл. В. Чорнодуба, Л. Руденко). 1982– 84, 1985–92 – соліст Київ. філармонії, 1984–85 – Київ. дит. муз. театру (вистави: «Чарівна музика» О. Минкова та «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), від 1994 – Нац. ансамблю «Київ. камерата». У репертуарі – романси М. Лисенка, Я. Степового, С. Рахманінова, М. Глінки; арії з оперет. Вперше виконав пісні: «Дзвони рідної землі» (музика Б. Теніна, сл. М. Сингаївського), «Не питай мене» (музика Т. Оленєвої, сл. М. Луківа), «Забіліли сніги» (музика О. Кушнарьова, сл. Б. Олійника) та ін. Про В. знято муз. фільми: «Якщо любиш» (1993), «Українські пісні», «У стилі ретро» (обидва – 1997; усі – «Укртелефільм»).

Тв.: аудіокасети – «Співає Олександр Василенко» (1994), «Старовинні російські романси і циганські пісні» (1995).

Н. П. Потушняк

Стаття оновлена: 2005