Величко Анатолій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Величко Анатолій Іванович

ВЕЛИ́ЧКО Анатолій Іванович (08. 11. 1938, с. Купринка Кустанай. обл., нині Казахстан) – художник декоративно-ужиткового мистецтва, скульптор і живописець. Чл. НСХУ (1979). Закін. Фрунзен. художнє уч-ще (нині Бішкек, 1968; викл. Є. Гердюк, Д. Флекман). Працював у ньому викл. (1971–73); на Фрунзен. (1968–92) та Полтав. (1992– 2001) худож.-вироб. комбінатах. Учасник всеукр., міжнар. мист. виставок від 1965. Персон. – у Харкові (1995). Мист. світоглядові В. властиві сприйняття та осмислення світу через призму сх. філософії. Композиції ювелір. виробів, скульптур. і живопис. творів відзначаються відкарбованою пластикою окремих частин та їх урівноваженістю, чітким рисунком. Роботи зберігаються у Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл.), Полтав. ХМ, Киргиз. музеї образотвор. мист-ва (Бішкек), Музеї декор.-ужитк. мист-ва у Москві.

Тв.: серії ювелір. виробів – «Мандри», «Пори року», «П’єро», «Нічна розмова» (усі – 1975–83); металопластика – серія «Люди на камінні» (1983–86); «Жива вода» (1998–2000), «Ангел, який прийшов восени» (2001), «Осінній вітер» (2003); живописні серії – «Білий пароплав» (1994); диптих «Чекання», «Вісник», «Пустельник» (усі – 1996), «Благовіщення», «Композиція–1» (обидва – 1997), «Біблійні мотиви» (1998– 2000), «Три сили» (1999), «Спомин про матір» (2003), триптих «Агнець» (2004).

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2005