Величко Віктор Валер’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Величко Віктор Валер’янович

ВЕЛИ́ЧКО Віктор Валер’янович (1864, Варшава – 1923, Харків) – архітектор. Закін. С.-Петербур. АМ (1889). 2-а золота медаль (1888) за проект вокзалу на примор. купальнях на Чорному морі. Клас. художник 1-го ступ. (1889). Від 1891 працював у Харкові. Від 1894 – земський арх., 1895–1917 – арх. Харків. навч. округу та ун-ту. Голова архіт.-буд. відділу Харків. відділ. Рос. тех. т-ва (1909–16). Наприкінці 19 ст. дотримувався засад псевдоренесансу, псевдобароко, псевдорос. і псевдовізант. стильових напрямів. Серед реалізов. проектів – церква Олександра Невського при ст. «Слов’янськ» Курсько-Харків.-Азов. залізниці (1893); будинок повіт. земства на розі пл. Кінна (нині Б. Хмельницького) і провулка Михайлівський (нині Ш. Руставелі); клініка нерв. хвороб на проспекті Правди, № 11 (обидва – 1896). Споруджував Громад. б-ку (1901, проект О. Бекетова). На поч. 20 ст. прагнув до стриманості й урочистості, використовуючи форми неоренесансу, неоампіру і модерніз. істор. стилів. Автор осн. університет. споруд: корпусу біол. ф-ту (пізніше Музей природознавства) на вул. Лазаретна (нині Тринклера, № 8, 1901), б-ки на вул. Університетська, № 23 (1903), архіву Харків. істор.-філол. т-ва на вул. Університетська, № 21 (1906), юрид. ф-ту на вул. Університетська, № 27 (1909), хім. ф-ту біля сучас. Держпрому (1914, не зберігся). Спроектував інж. корпус Технол. ін-ту на вул. Фрунзе, № 21 (1907), С.-Петербур. банк на пл. Миколаївська (нині Конституції), № 22 (згодом Центр. ощадкаса), домову церкву школи-інтернату для сліпих дітей на вул. Сумська, № 55 (обидва – 1913), пн. корпус губ. земства на вул. Сумська, № 62 (1914), адм. споруду на вул. П. Чайковського, № 3 (поч. 20 ст.). Спроектував влас. особняк на вул. Садово-Куликівська, № 31 (1901); житл. будинок і лікарню на вул. Римарська, № 28 (1902); особняк (нині Книжк. палата) на вул. Артема, № 31 (1912, співавт.); особняки – на вул. Дмитрівська, № 19 (1908), Рижових на вул. Садово-Куликівська, № 9 (нині Будинок архітектора на вул. Ч. Дарвіна, 1912), Студентська, № 1 (1913, співавт.); житл. будинки – на вул. Пушкінська, № 86 і 100 (обидва – поч. 20 ст.) та Мироносицька, № 46 (1912). Житл. будівлям властиві вишукані ордерні форми, багате пластичне розроблення.

Літ.: Лейбфрейд А. Ю., Романов П. И. Архитектор В. В. Величко // СиА. 1980. № 12.

В. І. Тимофієнко

Стаття оновлена: 2005