ВЕЛИ́ЧКО Григорій Іванович (21. 10. 1863, м. Миколаїв, нині Львiв. обл. — 01. 10. 1932, Харкiв) — гео­граф, історик. Доктор філософії у галузі гео­графії (1893). Дійсний член НТШ (1899). Закiн. укр. г-зiю у Львовi (1883), навч. на теол. (1883– 86) та фiлос. (1886–89) ф-тах Львiв. університету, у Віден. університеті, Сорбон­ні та Колеж де Франс у Парижі. 1892 працював у г-зiях i семiнарiях Львова, Дрогобича, Пере­мишля, Станiслава (нині Івано-Франківськ), Тернополя. На поч. 20 ст. — секр. кра­йового госп. товариства «Сiльський господар» у Львовi, 1910–18 — вiдп. ред. його друк. органу «Господарська часопись». Від 1925 працював в Уман. с.-г. ін­ститутi; 1931–32 — в Укр. НДІ гео­графії та карто­графії (Харків). Автор «Народописної карти українсько-руського народу» (1896) — першої етнiч. карти укр. земель, вид. українською мовою (опубл. у дослідж. «Деякi замiтки до етно­графічної карти Руси-України» // «Дiло», Л., 1893, ч. 52). В. пере­клав роз­діл про Україну з праці Ж.-Ж. Реклю «La Nouvelle Géografie universelle, la terre et les hommes» («Нова всесвітня гео­графія, земля і люди», у 19-ти т., 1875–94).