Величко Григорій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Величко Григорій Іванович

ВЕЛИ́ЧКО Григорій Іванович (21. 10. 1863, м. Миколаїв, нині Львiв. обл. – 1932, Харкiв; за ін. даними – 1935, Москва) – географ, історик. Д-р філософії у галузі географії (1893). Дійс. чл. НТШ (1899). Закiн. укр. г-зiю у Львовi (1883), навч. на теол. (1883– 86) та фiлос. (1886–89) ф-тах Львiв. ун-ту, у Віден. ун-ті, Сорбонні та Колеж де Франс у Парижі. 1892 працював у г-зiях i семiнарiях Львова, Дрогобича, Перемишля, Станiслава (нині Івано-Франківськ), Тернополя. На поч. 20 ст. – секр. крайового госп. т-ва «Сiльський господар» у Львовi, 1910–18 – вiдп. ред. його друк. органу «Господарська часопись». Від 1925 працював в Уман. с.-г. iн-тi; 1931–32 – в Укр. НДІ географії та картографії (Харків). Автор «Народописної карти українсько-руського народу» (1896) – першої етнiч. карти укр. земель, вид. укр. мовою (опубл. у дослідж. «Деякi замiтки до етнографічної карти Руси-України» // «Дiло», Л., 1893, ч. 52). В. переклав розділ про Україну з праці Ж.-Ж. Реклю «La Nouvelle Géografie universelle, la terre et les hommes» («Нова всесвітня географія, земля і люди», у 19-ти т., 1875–94).

Пр.: Полiтичнi i торговельнi взаємини Руси i Вiзантiї в Х i ХI столiтю // Зап. НТШ. Л., 1895. Т. 6; Географiя України-Руси // Зб. iстор.-фiлос. секцiї НТШ. Л., 1902. Т. 5; Селянський город яринний. Л., 1911; Управа люпину або волкинi. Л., 1913; Географiчнi умови розвитку мiст на Українi // Наук. зап. Укр. НДI географiї та картографiї. Х., 1930. Вип. 2.

Лiт.: Ровенчак I. Григорiй Величко – перший український доктор географiї // Проблеми географiї України: Мат. наук. конф. Львів, 25–27 жовт. 1994. Л., 1994; Хома Л. Географ Григорiй Величко // Джерело. Т., 1994. № 1; Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. 1898–1998. Т.; Л., 1998; Головацький І. Величко Григорій // Укр. журналістика в іменах. Л., 2001. Вип. 8.

І. І. Ровенчак

Стаття оновлена: 2005