Величков Алекси Стоїцев - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Величков Алекси Стоїцев

ВЕЛИ́ЧКОВ Алекси Стоїцев (Величков Алекси Стоицев; 30. 06. 1890, с. Церквиште Кюстенділ. округу, нині Софій. обл., Болгарія – 23. 08. 1943, м. Уфа, РФ) – болгарський літературознавець. Канд. філол. н. (1934). Чл. болгар. секції СПУ (1930-і рр.). Учасник Вересневого антифашист. повстання (1923). Навч. у Софій. ун-ті (1920). Емігрував 1926 до СРСР: був на викладац. роботі; від 1934 – у Києві. Брав участь у виданні підручників для болгар. шкіл в Україні, виступав зі статтями у періодиці. Від 1936 – ст. н. с., 1939– 41 – зав. секції зх.-європ. літ-ри Ін-ту укр. літ-ри АН УРСР. Був відп. ред. 4-ї книги наук. записок Ін-ту літ-ри АН УРСР «Радянське літературознавство» (1939), де надруковано його розвідку «Шевченко і болгарська література 60–70-х років 19 століття». У ній відзначив вплив Т. Шевченка на творчість Л. Каравелова, Р. Жинзифова, К. Миладинова, Х. Ботева. Автор дослідж. «Христо Смирненски» (К., 1930). Написав брошуру «Борьба болгарского народа против немецкой агрессии» (Уфа, 1943). Переклав болгар. мовою повісті «Батько Горіо» О. де Бальзака (1937) і «Хліб» О. Толстого (1939), роман-трилогію «Шлях на Київ» С. Скляренка (1939; усі – Київ) та ін.

В. О. Захаржевська

Стаття оновлена: 2005