Велігоцька Ніна Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Велігоцька Ніна Іванівна

ВЕЛІГО́ЦЬКА Ніна Іванівна (31. 07. 1935, м. Конотоп, нині Сум. обл.) – мистецтвознавець і живописець. Канд. мистецтвознавства (1977). Засл. діяч мист-в УРСР (1990). Чл. НСХУ (1970). Закін. Моск. ун-т (1958; викл. В. Василенко). Працювала 1958–67 у Київ. НДІ теорії, історії та перспектив. проблем арх-ри. Персон. виставки – у Сумах та Конотопі (обидві – 1996), Києві (2002). Худож. стиль – неопримітивізм; система образ.- пластич. мислення й формотворення – у руслі укр. нац. живопис. культури. Брала участь у підготовці 6-том. «Історії українського мистецтва» (К., 1967), уклала альбом «Веселкові барви: Укр. декор. мист-во» (1971), каталог «Єдність: 100 укр. митців світу – 100-річчю укр. поселень в Канаді» (1991); авторка мистецтвознав. дослідж.: «Співдружність: Творчі взаємозв’язки нар. і професій. мист-ва Рад. України» (1973), «Сучасне українське народне мистецтво» (1976), «Марія Приймаченко» (1989), «Монументально-декоративне мистецтво України» (1989, співавт.; усі – Київ).

Тв.: «Краса – захист. Ангел України» (1991), «Дорога», «Конотопська відьма» (обидва – 1992), «Жива ікона» (1993), «Квітки пам’яті», «Кандибинка» (обидва – 1995); серія «Букет моїх спогадів» (1992–95).

Літ.: «Я родом з дитинства» // ОМ. 2002. № 2.

О. В. Загаєцька

Стаття оновлена: 2005