Велчев Велчо Петров - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Велчев Велчо Петров

ВЕ́ЛЧЕВ Велчо Петров (Велчев Велчо Петров; псевд. – В. В. Красногорцев; 15. 06. 1907, м. Враца, Болгарія – 02. 05. 1991, Софія) – болгарський літературознавець. Закін. Софій. ун-т (1934), де і працював 1945–65: проф. з рос. літ-ри, деканом ф-ту слов’ян. філології, засн. і кер. каф. історії рос. та радян. літ-ри. Один із засн. Ін-ту болгар. літ-ри Болгар. АН, кер. секції рос.-болгар. і рад.-болгар. літ. зв’язків (1948–65). Засн. і ред. ж. «Език и литература». Чл. ред. колегії, співавтор «Кирило-Методиевской енциклопедии» (т. 1, 1985). Дослідник проблем розвитку болгар. літ-ри, рос. та укр. літ-ри 19 ст., рос.-болгар. літ. і культур. взаємин. Автор праць: «Константин-Кирил и Методий в старобългарска книжнина» (София, 1939); «Отец Паисий Хилендарски и Цезар Бароний» (София, 1943); «Любен Каравелов и Н. Гоголь. К истории русского литературного влияния в Болгарии» // «Уч. записки Моск. ун-та», 1948; «А. П. Чехов и българската литература» // «А. П. Чехов. 1860–1960», София, 1961 та ін. Досліджував творчість Марка Вовчка. У ст. «Шевченко и българската литература» // «Език и литература», 1964, кн. 3, «Руската и украинската литература и международното революционно социалистическо движение» // Там само, 1970, кн. 5 розглядав питання про вплив творчості Т. Шевченка на болгар. літ-ру, встановив факт творчої спільності між поемою І. Вазова «В царството на самодивите» і поемою Т. Шевченка «Сон».

Пр.: Пенчо Славейков и руската литература // Изв. на Ин-та за българска литература при БАН. 1958. № 7; Към идейно-творческата проблематика на «Сказание о писменехь» от Черноризец Храбър // Изв. на Ин-та за литература. 1961. № 10.

Літ.: Русакиев С. Професор Велчо Велчев на 60 години // Език и лит-ра. 1967. Кн. 3.

І. А. Стоянов

Стаття оновлена: 2005