Вендзилович Мирон Дем’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вендзилович Мирон Дем’янович

ВЕНДЗИЛО́ВИЧ Мирон Дем’янович (26. 08. 1919, с. Солинка, нині Пшемисл. воєводства, Польща – 08. 04. 1992, Львів) – архiтектор. Держ. премiя України iм. Т. Шевченка (1972). Чл. САУ (1958). Навч. у Краків. політехніці (1945–46), закiн. Львiв. полiтех. iн-т (1949). Працював у проект. орг-ціях Ужгорода (1949–53) і Львова (1953–79); від 1971 – у Львів. ін-ті приклад. та декор. мист-ва: доц., проф., зав. каф. інтер’єру. Голова Львів. відділ. САУ (1961–72). Серед реалізов. проектів: адм. будинок Облспоживспілки в Ужгороді (1952– 54), житл. будинок на вул. Ужгородська, № 17 в Береговому (1954–55); у Львові – адм. корпус Лакофарб. з-ду (1954–56); житл. будинок на вул. Керченська, № 8 (1954–58); корпус фіз. ф-ту ун-ту (1962–65); обчислюв. центр (1965–67); лаб. корпус ін-ту приклад. та декор. мист-ва (1969–73); монумент Слави (1970–71, співавт.); спортзал «Динамо» з басейном (1971–74); пам’ятник В. Стефанику (скульптор В. Сколоздра, 1973); інтер’єр залізн. вокзалу (1979). Розробив проекти планування і забудови м. Долина (1959), проект Палацу піонерів і школярів в с-щі Брюховичі (1961), інтер’єри ресторану «Трускавець» у м. Трускавці (1978; усі – Львів. обл.).

С. К. Кілессо

Стаття оновлена: 2005