Вендська система і вендський період - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вендська система і вендський період

ВЕ́НДСЬКА СИСТЕ́МА І ВЕ́НДСЬКИЙ ПЕРІ́ОД (від лат. venedi – назви древнього племені зх. слов’ян – «вендів» або «венедів») – підрозділ геохронологічної шкали і загальної стратиграфічної шкали багатьох країн Північної Євразії. За віком і об’ємом близький до едіакар. системи Міжнар. стратигр. шкали. Настав після рифею, безпосередньо передує кембрію. Тривалість бл. 100 млн рр. (нижня границя 650±20 млн рр., верхня – 570 млн рр.). Як самост. комплекс відкладів чохла Сх.-Європ. платформи (СЄП), що займає чітке положення нижче кембрію, вперше був виділений Б. Соколовим 1950–52. Спочатку до венд. системи відносили найбільш молоді відклади докембрію чохла СЄП (валдай. серія), пізніше об’єм її збільшувався за рахунок приєднання нижчезалягаючих утворень (волин., вільчан. серії). За останні 2–3 десятиріччя суттєво змінились погляди на співвідношення венд. системи з рифеєм і кембрієм, положенням її меж, нижня з яких пов’язується з підошвою тилітів, а верхня – з біогліфною зоною Phycodes pedum. З’ясовані геотектонічні і палеоструктурні закономірності розповсюдження, біотична характеристика. З регіон. підрозділу СЄП венд. система перетворилася на об’єкт світ. стратигр. практики і від 80-х рр. стала широко застосовуватися в глобал. кореляціях як підрозділ типу фанерозой. систем, хоча юрид., затвердженого Міжнар. геол. конгресом статусу не одержала. Вікові аналоги венд. системи – синій Пд.-Китай. платформи і едіакарій Пд. Австралії та менш популярні – варангер Скандинавії та ін., поступаються венд. системі стратигр. неповнотою, невизначеністю або відсутністю границь, наявністю перерв, недостатньою палеонтол. охарактеризованістю. Венд. період – новий етап у розвитку земної кори і біосфери. У венд. періоді відбувались глобал. події: пізньобайкал. (авалонська, асинтська, кадомська, в Україні – галіційська) епоха складчастості і тектоно-магмат. активізації, утворення нового типу платформ. структур (синекліз, перикратон. прогинів), материк. зледеніння і наступні трансгресії Світ. океану, вибухоподібне виникнення та експансія фауни багатоклітин. тварин, поява та широке розповсюдження багатоклітин. макроскоп. водоростей – вендотенід, широкий розвиток різноманіт. водної мікрофлори. Фауну венд. періоду представляють безскелетні організми – переважно кишковопорожнинні (медузи, колоніал. поліпоїди), підлегла роль належить плоским червам і аннелідам, примітив. членистоногим, перистоподіб. (петалонамам) і формам невизначеного системат. положення. Наприкінці венд. періоду з’явились перші представники з тубуляр. формою скелету – сабеллідитиди. Венд. організми відрізняються тупіковими філогенет. лініями розвитку, що не мають продовження в фанерозої (дикінсоніїди, петалонами та ін.). Типові розрізи венд. системи пов’язані із СЄП (Моск. синекліза), де вони представлені териген. відкладами. У розрізах Сибір. платформи, прилеглих складчастих областей (Алтай, Саяни), а також Казахстану і Серед. Азії переважають карбонатні фації. В Україні утворення венд. системи поширені на Волино-Поділ. плиті і її пд.-сх. продовженні (Причорномор’я і Переддобружжя), у межах Волино-Поліс. внутрішнього і Дністров. перикратон. палеопрогинів, де розташ. повний розріз венду зведеною потуж. бл. 1500 м. У його будові беруть участь нижньовенд. бродів. світа тилітоподіб. відкладів і переважно вулканогенна волин. серія і верхньовенд. могилів-поділ. і канилів. серії (пісковики, алевроліти, аргіліти, туфогенні і вулканоміктові породи). Верхньовенд. відклади відслонені в каньйоні серед. Дністра та його лівих притоків, утворюючи всесвітньо відомий опор. розріз, що розглядається укр. дослідниками як еталон венд. системи. У межах розрізу є унікал. місцезнаходження венд-едіакар. фауни, вендотенід, єдине в Європі відслонення межі докембрію – кембрію. Утворення венд. системи містять низку родовищ корис. копалин: флюориту, мінерал. вод – у Вінн. обл.; міді – у Волин. обл.; сапоніт. глин – у Хмельн. обл.; прояви поліметалів, фосфоритів, літію – у Вінн., Рівнен., Хмельн. обл.; використовують як сировину для кам’яного лиття і виготовлення скловолокна (ряд родовищ у Рівнен. обл.), а також як буд. матеріали: базальти і аргіліти – в Рівнен., пісковики – у Вінн. обл.

Літ.: Великанов В. и др. Венд Украины. К., 1983; Вендская система. Москва, 1985. Т. 1–2; Соколов Б. Очерки становления венда. Москва, 1998.

В. Я. Веліканов

Стаття оновлена: 2005