Венцлова Антанас - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Венцлова Антанас

ВЕ́НЦЛОВА Антанас (Venclova Antanas; 07. 01. 1906, с. Трямпіняй, нині Литва – 28. 06. 1971, Вільнюс) – литовський письменник, перекладач, громадський діяч. Чл.-кор. АН Литов. РСР (1949). Нар. письменник Литов. РСР (1965). Держ. премія СРСР (1952). Депутат ВР СРСР 1–5-го скликань. Закін. Каунас. ун-т (Литва, 1932). У перших збірках віршів В. помітний вплив символіст. поетики: «Sutemų skersgatviuos» («У сутінках провулків», 1926), «Gatvės švinta» («Світанкові вулиці», 1927). У зб. оповідань «Beržai vėtroje» («Берези в бурю», 1930), «Naktis» («Ніч», 1939) виступив як письменник-антифашист. Патріот. та антивоєнну тематику продовжив у роки 2-ї світ. війни. Автор гімну Литов. РСР (1950). Зб. поезій «Šalies jaunystė» («Молодість країни», 1948), «Kovoti, degti, nenurimti» («Боротись, горіти, не заспокоюватись», 1953), «Šiaurės sidabras» («Земля добра», 1962), «Artu žinai tą šalį» («Чи ти знаєш ту країну», 1964) присвяч. темі боротьби за мир; зб. «Vakavinė žvaigždė» («Вечірня зірка», 1971) характеризується медитативністю, розмаїттям формал. вираження. У романі «Draugystė» («Дружба», 1936), «Gimimo diena» («День народження», 1959) з позицій соцреалізму зображено ідеол. боротьбу в колах литов. інтелігенції. Автор автобіогр. трилогії «Pavasario upė» («Весняна ріка», 1964), «Jaunystės atradimas» («У пошуках молодості», 1966), «Vidurdieno vėtra» («Буря опівдні», 1969). Опублікував низку літ.-крит. статей, зокрема про Т. Шевченка. Переклав трагедії Софокла, окремі твори О. Пушкіна, М. Горького, Ч. Діккенса, Ґі де Мопассана; з укр. – поет. твори Т. Шевченка («Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля»), «Катерина», «Заповіт», «Лічу в неволі дні і ночі», «О люди! люди небораки»), П. Тичини («Похорон друга» // «Із літератури народів СРСР», Каунас, 1970). Укр. мовою окремі твори В. переклали П. Тичина, В. Петровський, З. Біленко, В. Давиденко.

Тв.: укр. перекл. – Вибране // П. Тичина. К., 1953; Велике серце поета // Максимові Рильському. К., 1960; Слово любові і поваги // Павлові Тичині. К., 1961; Тарас Шевченко у Вільнюсі // Вінок великому Кобзареві. К., 1961; (Вірші) // Подарунок з Німану. К., 1963; Безсмертя поета // Світ. велич Шевченка. Т. 2. К., 1964; День народження. К., 1965; Вільнюс уночі. Тільки тебе // Сузір’я. К., 1971. Вип. 5; (Вірші) // Литов. рад. поезія: Антологія. К., 1985.

Н. О. Непорожня

Стаття оновлена: 2005