Вербицький Георгій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вербицький Георгій Миколайович

ВЕРБИ́ЦЬКИЙ Георгій Миколайович (27. 10. 1920, с. Ширяєве, нині місто Одес. обл.) – живописець і графік. Батько С. Вербицького. Засл. художник УРСР (1989). Чл. НСХУ (1970). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. у Київ. інж.-буд. ін-ті (1938–39; викл. О. Вербицький). Від 1948 – учасник обл., респ., міжнар. мист. виставок. Персон. – у Києві (1964, 1988), м. Бад-Тьольц (Німеччина, 1995). Створював копії з акварелей Т. Шевченка (1964– 94). Осн. галузь – акварель. Творам В. властиві напруження колористич. вирішення, динаміка форм, архітектоніка композицій. Роботи зберігаються у Вінн., Івано-Фр. краєзнав. музеях, Шевченків. нац. заповіднику у м. Канів Черкас. обл., Микол., Одес., Харків., Запоріз. ХМ, Музеї історії Києва.

Тв.: акварелі – «Кам’янець-Подільський», «Село Шевченківське», «Музей Шевченка» (усі – 1960), «Форт Т. Шевченка», «Будинок, де жив Т. Шевченко», «Академія мистецтв, де вчився і жив Т. Шевченко», «Київський університет», «Пам’ятник Т. Шевченку» (усі – 1962), «Замок князів Острозьких», «Козацькі могили» (обидві – 1963), «У майстерні художника» (1981); серії – «Шевченківські місця» (1960–64), «Квіти» (1994); «Папуги» (1999–2001), «Пейзажі» (2003); мініатюри на слоновій кістці – портрети дочки, В. Чапаєва, Т. Шевченка (усі – 1960); «Бухара. Вечірні мотиви», «Вуличка старої Хіви» (обидва – 1968), «Карелія», «Соловецькі острови» (обидва – 1969), «Владивосток», «На Курильських островах», «Мій Київ» (усі – 1971), «Київ осінній», «Схили Дніпра», «Золоті ворота», «Києво-Печерська лавра» (усі – 1975), «Терикони» (1977); триптих «Українські мотиви» (1980), «Київ. Лавра» (1986), «Весілля» (1990), «Блакитний папуга», «Папуга» (обидва – 1999).

Літ.: Виставка творів Г. М. Вербицького: Каталог. К., 1963; Георгій Миколайович Вербицький. Акварель: Каталог. К., 1988.

Л. І. Дмитрова

Стаття оновлена: 2005