Вербицький Олександр Матвійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вербицький Олександр Матвійович

ВЕРБИ́ЦЬКИЙ Олександр Матвійович (14 (26). 09. 1875, Севастополь – 09. 11. 1958, Київ) – архітектор і педагог. Дійс. чл. Академії арх-ри УРСР (1945). Проф. (1937). Чл. САУ. Закін. С.-Петербур. ін-т цивіл. інженерів (дві золоті та срібна медалі). Від 1898 – у Києві. Працював в Упр. Пд.-Зх. залізниці, проектуючи споруди залізн. відомства: віадуки, вокзали, депо, товарні контори, лікарні тощо. 1911 здійснив подорож до Італії, Франції, Німеччини, Австрії. Від 1923 – викл. у Київ. худож. та інж.-буд. ін-тах. Викладав на Вищих тех. курсах (від 1909), у Київ. архіт. (1919–24) та інж.-буд. (1931–36) ін-тах. Кер. навч.-твор. майстерні архіт. планування у Київ. худож. ін-ті (1937–55). У творчості використовував форми істор. стилів та раціоналіст. модерну. Основа образ. стилістики – конструктивізм, опрацьований в укр. дусі (фронтон гол. фасаду Київ. залізнич. вокзалу). Творчо переосмислював форми укр. архіт. спадщини, декор використовував обережно. Найвизначніша споруда В. – Київ. залізн. вокзал (1927–33; проект В. переміг у закритому конкурсі).

Серед ін. реалізов. проектів – Київ. контора Держ. банку у Києві (нині НБУ, 1902–05, співавт.) із пишним фасадом у стилі італ. Ренесансу, Малин. папер. ф-ка (нині Житомир. обл.), вокзал ст. Ковель (обидва – 1907), Ковел. г-зія, Верхняц. цукр. з-д (нині Черкас. обл.; обидва – 1910), прибутк. будинки у Києві – на вул. Б. Хмельницького, № 32 та Мерінгівській, № 7 (обидва – 1904), на вул. Лютеранська, № 15 (1908, співавт.), на вул. Рейтарська, № 20/24 (1912), комплекс із чотирьох споруд у Черкасах (1916). Займався також пейзаж. живописом і графікою. Автор статей з питань арх-ри. Серед учнів – Ю. Асєєв, В. Гопкало, М. Гречина, А. Добровольський, Й. Каракіс, П. Костирко, М. Холостенко, Н. Чмутіна.

Літ.: Кохан С. В., Кілессо С. К. О. М. Вербицький – архітектор і педагог. К., 1966.

В. В. Вечерський

Стаття оновлена: 2005