Вергун Наталія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вергун Наталія Іванівна

ВЕРГУ́Н Наталія Іванівна (02. 07. 1938, м. Охтирка, нині Сум. обл.) – живописець. Дочка І. Виргана. Нар. художник України (1997). Чл. НСХУ (1971). Закін. Харків. художнє уч-ще (1958; викл. М. Сліпченко), Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1964; майстерня А. Мильникова). Працювала викл. у Київ. худож. ін-ті (1964–66) та Харків. худож.-пром. ін-ті (1968–78); художниця твор. майстерні АМ СРСР у Києві (1966–68; кер. А. Мильников). Від 1978 – на твор. роботі. Учасниця респ., всесоюз. та міжнар. мист. виставок від 1966. Персон. – у Харкові (1984–85, 1998–99), Києві (1987, 1999), Краснограді (Харків. обл., 1987). У доробку – темат. картини, натюрморти, автопортрети, етюди, малюнки. Роботи приваблюють оптиміст. сприйняттям світу, поетичністю, витонченістю тонал. рішень. Полотна зберігаються в НХМ, Харків., Черніг. ХМ, Кременец. (Терноп. обл.) та Красногр. (Харків. обл.) краєзнав. музеях, Ізмаїл. картин. галереї (Одес. обл.).

Тв.: «Свої» (1967), «Автопортрет із батьком» (1969), «Задощилося» (1978); цикли – «Рідна земля» – «Літній дощ», «Жоржини», «Вдячна земля», «Вродило!» (усі – 1969); «Пори року. Натюрморти» – «Квітень» (1970), «Вересень», «Жовтень» (обидва – 1982), «Липень» (1983); «Українська кераміка», «Осінній натюрморт» (обидва – 1982); «Вечеря хліборобів» (1984); цикл «Поетична Україна» – «Повернення з косовиці» (1993), «У полі» (1994), «Калина» (1995), «Повернення з поля», «Мальви» (обидва – 1996); «Зимові натюрморти» (2003); етюди – «Квітник», «Спека» (обидва – 1972), «Айстри» (1992); рисунки – «Автопортрет» (1972), «Заводь Ворскли» (1983), «Хлібне поле» (1986), «Лугові квіти» (1991), «Паска» (2003).

Літ.: Наталя Вергун: Каталог. Х., 1998.

В. Д. Путятін

Стаття оновлена: 2005