Верига Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верига Василь Іванович

ВЕРИ́ГА Василь Іванович (03. 01. 1922, с. Колодрібка, нині Заліщиц. р-ну Терноп. обл. – 30. 12. 2008, Торонто) – громадський діяч, історик, журналіст. Д-р філософії УВУ (1990). Навч. в г-зіях у Заліщиках і Коломиї (1936–42), вчителював. 1943 добровольцем вступив до дивізії СС «Галичина», брав участь у бою під Бродами. Після 2-ї світ. війни перебував у таборах в Італії та Великій Британії. Від 1951 – у Канаді. Студіював історію та бібліографію у Торонт. (бакалавр, 1959) і Оттав. (магістр, 1968) ун-тах. 1961– 87 – бібліотекар, голова секції каталогування слов’ян. відділ. Торонт. ун-ту, водночас викладав історію України на курсах українознавства ім. Г. Сковороди, був ред. ж. «Вісті Комбатанта» (1966–73). Голова (1954–55), заст. голови (1978–82) Крайової екзекутиви Укр. нац. об’єднання; голова Крайової управи Братства колиш. вояків 1-ї дивізії Укр. нац. армії; чл. (від 1967), ген. секр. (від 1988), віце-президент (від 1993) Світ. конгресу українців; заст. голови НТШ у Канаді (1996–2004). Досліджував політ. історію України 19–20 ст., зокрема нац.-визв. рух.

Пр.: Communication Media and Soviet Nationality Policy: Status of National Languages in Soviet T. V. Broadcasting. New York, 1972; Галицька Соціялістична Совєтська Республіка (1920). Нью-Йорк, 1986; Дорогами Другої світової війни: Легенди про участь українців у Варшав. повстанні 1944 та про укр. дивізію СС «Галичина». Торонто, 1980; Під сонцем Італії // Б-ка українознавства НТШ. Т. 50. Торонто, 1984; На зов Києва. Торонто, 1985 (співавт.); Втрати ОУН у часі Другої світової війни. Торонто, 1991; Листопадовий рейд. К., 1995; Конфіскація церковних цінностей в Україні. К., 1996; Нариси з історії України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). Л., 1996; Визвольні змагання в Україні (1914– 1923): В 2 т. Л., 1998; За межами батьківщини: Зб. наук. статей і доп. Л., 2002.

Літ.: Закидальський Т. Історичні праці Василя Вериги // На службі Кліо: Зб. наук. пр. на пошану Л. Винара з нагоди 50-ліття його наук. діяльності. К.; Нью-Йорк; Торонто; Париж; Л., 2000.

В. І. Олійник

Стаття оновлена: 2016