ВЕРИ́ГО Олександр Андрі­йович 05(17). 12. 1837, побл. м. Вітебськ, нині Білорусь — 13(26). 03. 1905, Одеса) — хімік-органік. Доктор хімії (1871), професор (1873). Державні нагороди. Закін. С.-Петербур. університет (1860). Працював у приват. лаб. М. Соколова та В. Енгельгардта, 1862– 66 — у лаб. А. Штрек­кера в Тюбінґені та І. Віслінценуса в Цюриху. Проводив дослідж. хімії азосполук. 1865–96 працював у Новорос. університеті (Одеса): від 1873 — ординар. проф. хімії, декан фіз.-мат. ф-ту, від 1891 — засл. проф. Ви­вчав пряме при­єд­на­н­ня брому до азобензиду і продукти цієї реакції; синтез і властивості жирних кислот — гліцеринової, яблуч., фумарової. Роз­робив препаратив. метод отрима­н­ня азосполук на основі нітросполук. У спів­авт. добув дихлоро­пропіонову кислоту при дії пентахлориду фосфору на гліцеринову кислоту і, діючи на неї гідроксидом барію, пере­творив її на хлороакрилову, яка, взаємодіючи з ціанідом калію, дає внаслідок омиле­н­ня продуктів реакції не­активну яблучну і фумарову кислоти. Досліджував також цілющі грязі одес. лиманів. Організував в Одесі 1880 і очолював (до 1896) першу в Рос. імперії лаб. дослідж. харч. речовин, а 1896 — Центр. лаб. Міністерства фінансів для потреб вин­ної монополії, де проводив дослідж. денатурованого спирту для тех. цілей.