Вериківська Ірина Михайлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вериківська Ірина Михайлівна

ВЕРИКІ́ВСЬКА Ірина Михайлівна (25. 04. 1921, Київ – 04. 06. 2011, там само) – мистецтвознавець. Дочка Михайла, сестра Олени Вериківських, дружина Костянтина, мати Марини Герасименків. Канд. мистецтвознавства (1979). Чл. НСХУ (1983). Закін. Київ. ун-т (1947). Працювала у Держ. музеї Т. Шевченка (1950–54); ІМФЕ АН УРСР (1958–81); від 1998 – у відділі шевченкознавства Ін-ту літ-ри НАНУ. Авторка монографій «Художник і сцена» (1971), «Становлення української радянської сценографії» (1981); розділів і статей у колект. працях з питань сценографії, зокрема у вид. «Українське мистецтвознавство» (1967–69, вип. 1–3), «Історія українського мистецтва» (1968, т. 6; усі – Київ), «История искусств народов СССР» (Москва, т. 7, 1972; т. 8, 1977; т. 9, 1982); досліджень з питань шевченкознавства – «Мистецька спадщина Т. Г. Шевченка» (1959), «Тарас Шевченко: Повне зібр. тв.» (у 10 т., т. 7–10, 1961–64), «В літопис шани і любові» (1989; усі – Київ), «Тарас Шевченко і європейська культура» // «Зб. пр. Міжнар. 33-ї наук. шевченків. конф. 1999 р.» (К.; Чк., 2000), «Тарас Шевченко. Альбом 1845 року» (К., 2000); ст. «Альбоми-записники в академічному виданні» // «Укр. мист-во», 2003, № 1.

В. О. Судак

Стаття оновлена: 2016