Вернигора Леонід Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вернигора Леонід Михайлович

ВЕРНИ́ГОРА Леонід Михайлович (20. 10. 1939, м. Решетилівка, нині смт Полтав. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1979). Міжнар. премія ім. Г. Сковороди (1996). Держ. нагороди. Нар. депутат України (1994–98, від 2002). Закін. Київ. ін-т нар. госп-ва (1967) та ВПШ при ЦК КПУ (1979). Працював дир. автобази (1969–74), головою Київ. райвиконкому, 1-м секр. райкому партії (1974–83), головою Полтав. обл. ради профспілок (від 1983). Автор зб. оповідань і повістей «Гарячий серпень» (Х., 1978), «Теплий дощ у дорогу» (К., 1990), повісті «А жито половіє» (Х., 1983), зб. новел «Дрова на зиму» (П., 1993), публіцист. кн. «Відверта розмова» (Х., 1987), «Що з нами? Куди йдемо?» (П., 1991), «Відступ у майбутнє» (П., 1999), поет. зб. «Не розгубіть підкови, мої коні» (П., 1997), пісенників «Мамина пісня» (П., 2001) та «Дозвольте Вам освідчитись в коханні» (К., 2003). У романі «Вічне поле» (Х., 1986) порушено проблеми взаємовідносин міста і села, вимирання хлібороб. роду, поваги до нар. традицій; екології довкілля.

Літ.: Дяченко А. Леонідові Вернигорі – 60 // ЛУ. 1999, 4 листоп.; Радченко І. Два крила Леоніда Вернигори // Уряд. кур’єр. 2005, 28 трав.

А. Д. Дяченко

Стаття оновлена: 2005