Верхацький Михайло Полієвктович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верхацький Михайло Полієвктович

ВЕРХА́ЦЬКИЙ Михайло Полієвктович (04(17). 05. 1904, х. Зарудний, нині у складі м. Лохвиця Полтав. обл. – 16. 02. 1973, Київ) – режисер, театрознавець, педагог. Брат Миколи та Сергія Верхацьких. Закін. Харків. муз.-драм. ін-т (1930; викл. Лесь Курбас). Працював реж. у театрах «Березіль» (1926–34, від 1929 – заст. дир.), «Нова культура» (1928), ТЮГу (1932–35; усі – у Харкові), Дніпроп. укр. драм. театрі ім. Жовтн. революції (1935– 36), Узбец. ім. Х. Хамзи (1936– 39) та Рос. драм. (1938– 42) театрах у м. Коканді (Узбекистан), ТЮГу (1942) та Рос. драм. театрі (1944) у Ташкенті. Викладав у Харків. (1930–33), Ташкент. (1945–52) і Київ. (1952– 72, від 1962 – проф.) ін-тах театр. мист-ва. Автор праць з історії укр. та узбец. театрів, статей про Леся Курбаса, М. Крушельницького, І. Мар’яненка. В Україні здійснив постановки: «Полум’ярі» А. Луначарського (1926), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1935), «Платон Кречет» О. Корнійчука (1936), «Камінний гість» О. Пушкіна (1958), «Маклена Ґраса» М. Куліша (1963). Серед учнів – В. Баєнко, В. Вітер, В. Карпенко, В. Кісін, М. Мерзликін, Н. Наум, В. Нечипоренко, А. Пазенко, В. Попудренко, В. Розстальний, М. Сльозка, Л. Удовенко.

Пр.: Пролог. Х., 1932; Робота актора над образом в самодіяльному театрі. К., 1956; Режисерські надбання Леся Курбаса // Мист-во. 1967. № 4; Скарби великого майстра // Лесь Курбас: Спогади сучасників. К., 1969.

Літ.: Михайло Верхацький. Дні і праця. Листування. Спогади сучасників. К., 2004.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2005