Верхівцеве - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верхівцеве

ВЕРХІ́ВЦЕВЕ – місто Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Міській раді підпорядковані села Соколівка, Широка, Петрівка. Знаходиться на Придніпров. височині, на правому березі Дніпра, за 72 км на Зх. від обл. центру та за 30 км на Пд. Зх. від райцентру. Залізнична ст. Пл. 11 км2. Насел. 10 142 особи (2001, складає 90,2 % до 1989), переважно українці. Виникло із залізнич. ст. (дільниця Катеринослав–Долинська залізниці Донбас–Криворіжжя), яка 1884–1904 мала назву Любомирівка (від назви сусід. села). 1904 ст. перейменована на В. на честь першого начальника Катеринин. (Придніпровської) залізниці – О. Верхівцева. Залізниця, яка була збудована, з’єднала величезні поклади заліз. руди Криворіжжя з кам’яним вугілля Донбасу. У 2-й пол. травня 1919 станцію захопив загін отамана М. Григор’єва. Від 12 серпня 1941 до 23 жовтня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світ. війни загинуло 510 верхівчан. Від 1956 – місто рай. підпорядкування. У місті – підпр-ва залізнич. транспорту, обл. насіннєва станція, що займається дослідж. та культивацією багаторіч. трав, з-д електровакуум. скла. Значна частина насел. працює на пром. підпр-вах м. Дніпродзержинськ. Функціонують 2 заг.-осв. школи, дитсадок, Будинок культури, Будинок дітей та юнацтва, муз. та худож. школи, 4 б-ки; міськ. лікарня, станція швидкої невідклад. допомоги; відділ. 3-х банків, готель; спорт. клуб. На тер. сучас. міста виявлено поселення і могильник доби бронзи (2–1 тис. до н. е.), а також курганні поховання кочівників 11–13 ст. з кам’яними бабами. У В. встановлено пам’ятник учаснику військ. дій 1918–20 А. Желєзнякову, який загинув тут 1919. Серед видат. уродженців – д-р екон. н. С. Бухало, д-р с.-г. н. В. Манзюк; художники Л. Калита та О. Чегорка.

Літ.: Гнатко М. Коли і як виникла назва: Нікополь, Апостолове, Верхівцеве... та ін. // Зоря. 1996, 11 лип.

Г. С. Орлова, О. С. Орлов

Стаття оновлена: 2005