Верхнє Синьовидне - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верхнє Синьовидне

ВЕ́РХНЄ СИНЬОВИ́ДНЕ (до 1946 – Синевидсько-Вижнє) – селище міського типу Сколівського району Львівської області. Центр селищ. ради. Знаходиться побл. впадіння р. Опір в р. Стрий (бас. Дністра), за 9 км від райцентру та за 2 км від залізнич. ст. Верхнє Синьовидне. Пл. 38,68 км2. Насел. 3521 особа (2001, складає 91,5 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується під 1240 у Галиц.-Волин. літописі. Після першого поділу Польщі (1772) відійшло до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1831 у селі була епідемія холери. Селяни здебільшого займалися хліборобством, існувало також цехове братство, що спеціалізувалося на торгівлі. 1885 через Синевидсько проклали колію залізниці Стрий–Сколе. У 1930-х рр. була засн. ф-ка, що виготовляла спирт та оцет. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) увійшло до складу ЗУНР. 1919–39 належало Польщі. Від 1 листопада 1939 – в складі УРСР. Від 1 липня 1941 до 4 серпня 1944 – під нім.-фашист. окупацією, під час якої окупанти вивезли на примусові роботи до Німеччини 300 місц. жит., знищили лісозавод, залізницю. Від 1957 – смт. Діють лісозавод, пластмас. та асфальт. з-ди, експеримент. база комплекс. переробки карпат. сланців Ін-ту геології та геохімії горючих копалин НАНУ. У В. С. відкрили сланцеві родовища, виявили значні запаси газу. У с-щі – заг.-осв. школа, школа для дітей із псих. вадами, дит. дошкіл. установа; селищна міська лікарня; Нар. дім, при якому діють нар. хорова капела «Синьогора», б-ка, 5 гуртків самодіяльності. Є 2 готелі-кемпінги, відділ. ощадбанку, парк. На околицях с-ща розташ. 15 оздоров. та відпочинково-туристич. закладів різних видів підпорядкування. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, борцям за волю України, меценату П. Яцику, який народився у с-щі. Пам’ятки арх-ри: городище 11–13 ст. (стоянка дулібів), городище 11–12 ст. (замок Золота гора), церква Пресвятої Марії Богородиці (дерев’яна, 1888). В. С. відвідували письменники В. Щурат, І. Франко, І. Вагилевич, Я. Головацький, композитор М. Лисенко. У різні часи тут жили і працювали літератор і гро-мад. діяч Л. Данкевич, чл. гол. реферантури Гол. проводу служби безпеки УПА К. Цьмоць, сотник УПА О. Мицик. Серед видат. уродженців – д-ри медицини Г.-Л. Дулин та І. Наконечна, хімік, громад. діяч М. Диміцький; майстер декор.-ужитк. мист-ва М. Білоус; хоровий диригент С. Масний.

Літ.: Сколівщина. Л., 1996.

М. Коваль

Стаття оновлена: 2005