Верхній Салтів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верхній Салтів

ВЕ́РХНІЙ СА́ЛТІВ – археологічна пам’ятка. Об’єднує давні городище, поселення та могильники. Розташ. на околиці с. Верхній Салтів Вовчан. р-ну Харків. обл. Археол. розкопки, які 1901 започаткував В. Бабенко, а згодом продовжили Д. Багалій, М. Макаренко, Д. Березовець, виявили, що у 8–10 ст. на правому березі р. Сівер. Донець існувало місто (пл. бл. 120 га), заселене аланами та протоболгарами. У пд.-сх. частині міста знаходилася фортеця, до якої прилягав великий посад. Городище з 3-х боків було оточене земляним валом і ровом, схил до річки штучно зрізаний під кутом бл. 45О. Посередині городища проходив глибокий рів, який ділив фортецю на дві частини. Пн. частину складала цитадель, по периметру якої за земляними укріпленнями стояли кам’яні стіни (ширина у основі – 4 м). У пд.-зх. куті фортеці була башта. На тер. городища розкопано напівземлянки та залишки кам’яних споруд, на тер. поселень – чотирикутні напівземлянки з вогнищами, на могильниках – ґрунтові та катакомбні поховання. Останні розташ. безпосередньо за пн. ровом, займають схили і частину плато, обмежену берегом Печеніз. водосховища та глибокими ярами. За кількістю катакомб. могильників (понад 40 000 од.) Верхньосалтів. комплекс є однією з найбільших археол. пам’яток доби раннього середньовіччя. Під час археол. досліджень тут виявлено ліпну та гончарну кераміку, с.-г. і ремісничий реманент, у могилах знайдено прикраси, предмети спорядження воїнів, верхових коней і раніше невідомі науці стародавні речі, що дало можливість виділити нову археол. культуру – салтівську.

Літ.: Шрамко Б. А. Древности Северского Донца. Х., 1962; Березовець Д. Т. Салтівська культура // Археологія Української РСР. Т. 3. К., 1975.

О. М. Приходнюк

Стаття оновлена: 2005