Копистинський Теофіл Дорофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Копистинський Теофіл Дорофійович

КОПИСТИ́НСЬКИЙ Теофіл Дорофійович (15. 04. 1844, м. Перемишль, нині Поль­ща – 05. 07. 1916, Львів) – графік, живописець, реставратор. Навч. у Краків. школі образотвор. мист-в (1868–71; викл. В. Дембовський, В. Лущкевич), Віден. АМ (1872). Від 1873 – у Львові: викл. укр. академ. г-зії (1873–81) та жін. школи сестер Василіянок. Учасник худож. виставок від 1870. Осн. жанр – портрет. Полотна відзначаються продуманим трактуванням образів і ретел. виконанням у традиціях укр. портрет. живопису 17–18 ст. Персонажі зображені круп. пла­ном на нейтрал. тлі; заокруглені лінії силуету при маловираже­ному світло-тіньовому моделюванні форми надають картинам репрезентативності. Ранні твори К. виконано під впливом ака­дем. мист-ва, пізніші – у реаліст. традиціях (алегор. композиції з елементами романтизму і символізму). Реставрував картини та стінні розписи, зокрема у Львові – вівтарне полотно і фрески на склепінні костелу бернардинців (1883–84), картини «Єрусалим» і «Гора Афон» (1885) Т. Малинов­ського, фрески С. Строїнського у костелі св. Мартина (1886) та костелі бернардинців у м. Лежайськ (Польща), демонтував чо­тири фрагменти для збережен­ня (нині у Львів. галереї мист-в), бл. 150 ікон зі збірки Ставропігій. ін-ту для Археол.-бібліогр. виставки у Львові (1888), а також вівтарну ікону «Благовіщення» у церкві с. Загір’я, нині Пустомитів. р-ну Львів. обл. (1878, зробив з неї копію). Останні роки життя провів у притулку Р. Домса. Окре­­мі роботи зберігаються в Нац. музеї, ЛНБ, Істор. музеї, Музеї історії релігії (усі – Львів).

Тв.: серія «Діячі української культури» (1867–90-і рр.); живопис – «Вид Пе­ремишля» (1870), «Подільські євреї», «Коломийки», «Сліпець з поводирем», «Курна хата» (усі – 1871), «Погорільці», «Петрування» (обидва – 1873), «У селянській хаті» (1876), «Селянка з-під Жовкви» (1880), «Українські дівчата», «О. Довбуш», «Удова» (усі – 1884), «Нічний краєвид» (1886), три­птих «Гальшка Острозька» (1890-і рр.), «Притча про Лазаря» (1891), «Христос у в’язниці» (1894), «Різдво Богородиці» (1897, церква у м. Щирець, нині смт Пу­с­томитів. р-ну), «Преображення» (вели­ка вівтарна картина у львів. Преобра­жен. церкві, 1898–1900), «Лемківська не­діля», «Гуцул», «Гуцулка» (усі – 1900), «Воздвиження св. Хреста» (церква у с. Стенятин, нині Сокал. р-ну Львів. обл.), «Успіння Богоматері» (обидва – 1901), «Став одужання» (1902), «Суд ХХ сторіччя» (1913), «Сон русалки (Алего­рія відродження України)» (1914); порт­рети – «Старець», «Жіночий портрет» (обидва – 1870), «Автопортрет» (1870; 1872), «Далматинка», «Жінка з ка­меєю» (обидва – 1872), «Перемиський єпископ І. Ступницький» (1874), «Дружина у гу­цульському вбранні», «Гуцул із Липовиці» (обидва – 1884), «Син Олександр» (1910); ікони – у церквах на Львівщині, ікони для церкви Благовіщення у Коломиї (1876); іл. – до поеми «Лис Мики­та» І. Франка (ж. «Дзвінок», 1890; окре­мо – 1891; 1896; 1902; 1909; усі – Львів), «Пригоди Дон Кіхота» М. де Сервантеса у перекл. І. Франка (ж. «Дзвінок», 1891; окремо – 1892; 1899; 1913; усі – Львів); «Історії України-Руси» М. Аркаса (Краків, 1912); карикатури – для ж. «Зеркало», «Страхопудъ» (1880–90), ка­лендаря т-ва «Просвіта» (1880-і рр.), «Нове зеркало» (1882); іконостаси – у Миколаєві, Миклашеві (1908, нині Пус­томитів. р-ну) та Жидачеві (1911, нині Львів. обл.).

Літ.: Ткаченко М. Теофіл Копистинський. К., 1972; Купчинська Л. Маловідомі портрети Теофіла Копистинського // Народознавчі зошити. 1999. Ч. 5; Її ж. Творчість Теофіла Копистинського у контексті розвитку образотвор­­чого мистецтва західноукраїнських земель другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Л.; Філадельфія, 2009.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2014