Верховинська господарча акція - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верховинська господарча акція

«ВЕРХОВИ́НСЬКА ГОСПОДА́РЧА А́КЦІЯ» – соціально-економічна програма, яку впроваджував уряд Австро-Угорщини у Закарпатті наприкінці 19 – на поч. 20 ст. Гол. мета – піднесення економіки краю шляхом інтенсифікації землеробства, тваринництва, розвитку кооп., споживчих і кредитних спілок, банків, домашніх промислів. Впровадженням «В. г. а.» займалася Експозитура для гірських р-нів, створ. 1897 у м. Мукачеве (нині Закарп. обл.) на чолі з відомим угор. політиком і економістом Е. Еґаном, від прізвища якого походить ін. назва «В. г. а.» – «Акція Еґана». Екон. допомога Експозитури закарп. селянам полягала у посередництві при орендуванні (землю орендували 4303 заможні госп-ва) та купівлі поміщиц. земель із метою обмеження дій лихварів. Держава також виділила кошти на поліпшення полонин. господарювання, зокрема на утримання Нижньоверечан. дослід. станції; розвиток садівництва, виноградарства, тваринництва, птахівництва, бджільництва та впровадження деяких тех. культур (льону, коноплі); орг-цію взірцевих госп-в, зокрема у селах Арданово, Хмільник (нині обидва Іршав. р-ну Закарп. обл.), Дийда (нині Берегів. р-ну Закарп. обл.); створення госп. гуртків для пропаганди с.-г. знань та інтенсив. ведення госп-ва. Гуртківцями були, як правило, заможні селяни, яким казна за пільговими цінами продавала с.-г. машини та реманент, посівний матеріал, племінну худобу; для них читали лекції з агротехніки, організовували екскурсії на виставки та у передові госп-ва Австро-Угорщини. Для поліпшення продуктивності тваринництва Мін-во землеробства Австро-Угорщини завезло у Закарпаття із Тіроля, Швейцарії та Баварії велику рогату худобу (у 1897–1906 – понад 1500 голів племінного молодняку), що була продана переважно заможним госп-вам у 151 село Березького і Марамороського комітатів.

«В. г. а.» сприяла також розвитку ремісничо-кустар. промислів на Закарпатті: проводилася робота з відновлення забутих нар. традиц. ремесел і створення нових, на селах організовувалися дрібні кооперативи-артілі та великі майстерні з виготовлення кошиків, меблів, полотна, килимів, худож. вишивки, зокрема 1909 у Закарпатті діяло 26 лозоплетіл. і 15 деревооброб. майстерень, 6 – з виготовлення очеретяних виробів, 10 – килимового вироб-ва, у яких працювало понад 3700 осіб. Щоб послабити проблему безробіття, зменшити закордонну трудову еміграцію закарп. селян і зберегти дешеву робочу силу (на поч. 20 ст. понад 90 тис. селян. сімей Закарпаття існували за рахунок роботи за наймом), Експозитура щороку вербувала і відправляла великі групи заробітчан-контрактників (від 2 до понад 10 тис. осіб щороку) у держ. та поміщицькі госп-ва Австро-Угорщини. Одним із важливих напрямів діяльності Експозитури було сприяння розвитку кооп. руху на селі та банків. установ у містах: 1909 на Закарпатті діяли 58 банків і ощадкас, кількість кредит. спілок протягом 1900–13 збільшилася від 31 до 206, а їх членів – від бл. 8-ми тис. до 51 тис. осіб (у 6,5 разів). Разом з тим заг. сума неповернутих державі коштів із усіх виділених нею ресурсів на фінансування «В. г. а.» на поч. 20 ст. не перевищувала 50–60 тис. крон, що становило 1/40 частину сплачуваних селянами Закарпаття податків. Хоча «В. г. а.» не поліпшила становища осн. маси закарп. селян, у цілому вона сприяла певному піднесенню економіки гірських р-нів Закарпаття та капіталіст. еволюції с. госп-ва, яке ставало дедалі більш товарним і в якому відбувся перехід від дво- і трипілля до багатопілля, розширилися посівні площі, зросли валові збори зернових.

Літ.: Еґан Е. Економічне положення руських селян в Угорщині. Л., 1901; Ілько В. Закарпатське село на початку ХХ ст. (1900–1919 рр.). Л., 1973; Нариси історії Закарпаття. Т. 1. Уж., 1993.

С. В. Віднянський

Стаття оновлена: 2005