Верьовка Григорій Гурійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Верьовка Григорій Гурійович

ВЕРЬО́ВКА Григорій Гурійович (13(25). 12. 1895, м. Березна, нині смт Черніг. обл. – 21. 10. 1964, Київ) – хоровий диригент, композитор, музично-громадський діяч, педагог. Нар. арт. УРСР (1960). Проф. (1947). Сталін. премія (1948), Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1968, посмертно). Навч. у Муз.-драм. ін-ті у Києві (1918–22; кл. теорії і композиції Б. Яворського; закін. екстерном 1933 кл. диригування О. Орлова). Від 1919 – кер. самодіял. робітн. хорів (один з них 1921 об’єднано з хором П. Тичини в капелу-студію ім. М. Леонтовича), 1935–41 – капели з-ду «Більшовик» (Київ), 1941–43 – жін. ансамблю Будинку Червоної армії (Уфа). Водночас викладав у навч. закладах Києва: 1919–23 – Нар. консерваторії, 1923–27 – Муз.-драм. ін-ті, 1925–31 – 5-й Муз. профес. школі (був також її дир.), 1931–34 – Муз.-театр. технікумі, 1934–41, 1943–64 – Консерваторії (1945–53 – зав. каф. хор. диригування); 1941– 43 – у Башкир. відділ. Моск. консерваторії. Серед учнів – А. Бобир, Л. Венедиктов, В. Колесник, Г. Куляба, П. Муравський, Г. Таранченко. 1948–52 – голова правління СКУ. Організатор (1943), худож. кер. і гол. диригент (до 1964) Укр. нар. хору (від 1965 – його імені), з яким пов’язані найвищі творчі здобутки В. як диригента і композитора. Хор репрезентував укр. мист-во в містах СРСР, Румунії (1952, 1956), Польщі (1953), Фінляндії (1954), Бельгії та Люксембурґу (1958), Німеччини (1959), Югославії (1962). В. – автор понад 200 творів різних жанрів, органічно пов’язаних з укр. нац. мелосом. Серед них – «П’ять народних пісень» (1929) та «Вулична ін-термедія» для симф. оркестру (1930), соната для скрипки та фортепіано (1932), музика до драми «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1941), романси на вірші Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, О. Туманяна. Значне місце в муз. спадщині В. посідають масові пісні, зокрема «Ой чого ти, земле, молодіти стала» (слова народні, 1936), «Клятва» (сл. М. Бажана, 1942), «Шахтарочка» (сл. С. Воскрекасенка, 1955). Створив численні хор. обробки укр., рос., польс. та ін. нар. пісень. Написав низку статей, присвяч. проблемам розвитку муз. мист-ва, зокрема диригуванню, творчості М. Леонтовича. 1970 в Києві на будинку, в якому жив В., відкрито мемор. дошку (вул. Л. Толстого, № 5, скульптор Е. Фрідман), на батьківщині В. йому встановлено пам’ятник.

Тв.: Зібрання творів. Т. 1–6. К., 1971–80.

Літ.: Ященко Л. Григорій Гурійович Верьовка. К., 1963; Гуменюк А. Рожденный для музыки // Сов. музыка. 1970. № 6; Григорій Верьовка: Спогади. К., 1972; Андрієвська Н. Його пісні з нами // Музика. 1974. № 1; Дженков В., Пасещенко Л. Хормейстер, композитор, педагог // Там само. 1985. № 6.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2005