Верьовка Григорій Гурійович

ВЕРЬО́ВКА Григорій Гурі­йович (13(25). 12. 1895, м. Березна, нині смт Черніг. обл. — 21. 10. 1964, Київ) — хоровий диригент, композитор, музично-громадський діяч, педагог. Чоловік Е. Скрипчинської. Народний артист УРСР (1960). Професор (1947). Сталінcька премія (1948), Державна премія України імені Тараса Шевченка (1968, посмертно). Навч. у Муз.-драм. ін­ституті у Києві (1918–22; кл. теорії і композиції Б. Яворського; закін. екс­терном 1933 кл. диригува­н­ня О. Орлова). Від 1919 — керівник самодіял. робітн. хорів (один з них 1921 обʼ­єд­нано з хором П. Тичини в капелу-студію ім. М. Леонтовича), 1935–41 — капели заводу «Більшовик» (Київ), 1941–43 — жін. ансамблю Будинку Червоної армії (Уфа). Водночас викладав у навч. закладах Києва: 1919–23 — Нар. консерваторії, 1923–27 — Муз.-драм. ін­ституті, 1925–31 — 5-й Муз. профес. школі (був також її дир.), 1931–34 — Муз.-театр. технікумі, 1934–41, 1943–64 — Консерваторії (1945–53 — завідувач кафедри хор. диригува­н­ня); 1941– 43 — у Башкир. від­діл. Моск. консерваторії. Серед учнів — А. Бобир, Л. Венедиктов, В. Колесник, Г. Куляба, П. Муравський, Г. Таранченко. 1948–52 — голова правлі­н­ня СКУ. Організатор (1943), худож. кер. і гол. диригент (до 1964) Укр. нар. хору (від 1965 — його імені), з яким повʼязані найвищі творчі здобутки В. як диригента і композитора. Хор ре­презентував укр. мистецтво в містах СРСР, Румунії (1952, 1956), Польщі (1953), Фінляндії (1954), Бельгії та Люксембурґу (1958), Німеч­чини (1959), Югославії (1962). В. — автор понад 200 творів різних жанрів, органічно повʼязаних з укр. нац. мелосом. Серед них — «Пʼять народних пісень» (1929) та «Вулична ін­ститутермедія» для симф. оркестру (1930), соната для скрипки та фортепіано (1932), музика до драми «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1941), романси на вірші Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, О. Туманяна. Значне місце в муз. спадщині В. посідають масові пісні, зокрема «Ой чого ти, земле, молодіти стала» (слова народні, 1936), «Клятва» (сл. М. Бажана, 1942), «Шахтарочка» (сл. С. Воскрекасенка, 1955). Створив числен­ні хор. обробки укр., рос., польс. та ін. нар. пісень. Написав низку статей, присвяч. про­блемам роз­витку муз. мистецтва, зокрема диригуван­ню, творчості М. Леонтовича. 1970 в Києві на будинку, в якому жив В., від­крито мемор. дошку (вул. Л. Толстого, № 5, скульптор Е. Фрідман), на батьківщині В. йому встановлено памʼятник.

Завантажити статтю