Веселовська Зінаїда Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Веселовська Зінаїда Миколаївна

ВЕСЕЛО́ВСЬКА Зінаїда Миколаївна (21. 06(04. 07). 1900, Харків – 28. 06. 1986, там само) – мовознавець. Канд. філол. н. (1939). Закін. Харків. ІНО (1923), де відтоді працювала: 1928–30 – н. с. 1931–34 – н. с. Харків. філії Ін-ту мовознавства. Викладала у Харків. пед. ін-ті іноз. мов (1934– 56, з перервами) та Харків. ун-ті (1951–55, 1960–61). Досліджувала питання акцентології, зокрема історичної, лексикології, лінгвостилістики. Підготувала розділ «Інтонація» у колект. праці «Підвищений курс української мови» (Х., 1931).

Пр.: Мова «Лексикону» Памви Беринди // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1927. Кн. 13–14; Мова Г. Квітки-Основ’яненка // Наук. зап. Харків. н.-д. катедри мовознавства. Х., 1927; Народна українська й російська термінологія культури конопель та льону. Х., 1929; Український наголос у «Лексиконі» П. Беринди // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1929. Кн. 21–22; Нарис фонетики і морфології робітничої мови. Х., 1934; Зміни в наголосі дієслів 2-ї дієвідміни на –и– у східнослов’янських мовах // Наук. зап. Харків. пед. ін-ту іноз. мов. 1958. Т. 4; Дублетні наголоси в сучасній українській літературній мові // УМШ. 1960. № 2; Наголос у східно-слов’янських мовах початкової доби формування російської, української та білоруської націй (кін. XVI – поч. XVIII століть). Х., 1970.

С. Б. Глибоцька

Стаття оновлена: 2005