Весна

«ВЕСНА́» — політична справа. Сфабрикована у ході роз­початих 1929 «чисток» команд. складу Червоної армії, під час яких спів­роб. ОГПУ «викрили» низку контр­рев. організацій та угруповань серед молодшого, середнього і навіть старшого начальниц. складу. У жовтні 1929 були роз­стріляні фахівці, що зробили знач. внесок у роз­виток оборон. промисловості СРСР — М. Шульга, В. Михайлов, М. Височанський, В. Деханов, В. Дим­ман та ін. Протягом 1929–30 з армії звільнено 16 695 військовослужбовців, оголошено про ліквідацію 594-х контр­рев. організацій та угруповань, заарешт. 2603 особи. У 1-й пол. 1930 особливі від­діли ОГПУ СРСР заарештували 106 осіб начальниц. складу, що, як від­значалося в наказі ОГПУ СРСР від 9 серпня 1930 «Про боротьбу з контр­революцією та шпигунством в частинах Червоної Армії», очолювали контр­рев. групи та організації. Абсолютну більшість карних справ заведено на під­ставі не під­кріплених ін. матеріалами та ретельно не пере­вірених донесень таєм. агентів й інформаторів. Роз­початі «чистки» повʼязані з проведе­н­ням колективізації, «роз­куркуле­н­ням» та масовими депортаціями населе­н­ня, що викликало не­вдоволе­н­ня червоноармійців — вихідців із селян. Водночас парт.-держ. керівництво СРСР вирішило завдати превентив. удару по колиш. офіцерах царської армії, які від 1918 пере­бували на службі у більшовиків. Перші арешти у справі, що отримала назву «В.», про­йшли восени–взимку 1930– 31 у Ленін­граді (нині С.-Петербург) і Москві. Паралельно роз­почалися арешти на периферії, зокрема військ. викладачів у Києві, Харкові, Полтаві, Житомирі, Одесі. Керівником «заколотників» в Україні був оголошений колиш. генерал, один із організаторів пере­моги більшовиків у громадян. війні (остан­ній командувач Сх. фронту і гол. військ. радник командувача Пд. фронтом М. Фрунзе), гол. ін­спектор вищих навч. закладів Київ. військ. округу В. Ольдерог­ге, звинувачений у під­готовці всеукр. зброй. пов­ста­н­ня. Використовуючи методи тиску і шатажу, працівники ОГПУ СРСР і ГПУ УСРР вибивали із заарештованих зі­зна­н­ня у тому, що військ. фахівці з 14-ти регіонів України мали на меті ви­ступити проти правлячого режиму в союзі із пов­сталими селянами, на бік яких, зокрема, повин­на була пере­йти 44-а стрілец. дивізія під командува­н­ням Я. Штромбаха (по­становою ОГПУ СРСР від 20 травня 1931 засудж. до роз­стрілу). Стверджувалось, що пред­ставники укр. територіал. дивізій та викладачі Школи червоних старшин у Харкові нібито планували організувати на базі контр­рев. військ. частин селян. армію. Їх звинувачували також у шкідництві в залізнич., інж., мед. і вет. сферах. Із самого початку керівництво ОГПУ СРСР і ГПУ УСРР не могло по­єд­нати всі свідче­н­ня заарештованих в єдину версію заколоту військових, тому на різних стадіях слідства обвинуваченим приписували участь у різних структурах (військ. організація у Червоній армії, контр­рев. диверсійно-пов­стан. організація, білогвардій. контр­рев. організація, київ. військ.-офіцер. контр­рев. організація тощо). «Викри­т­тя» зга­даних та ін. структур проходило в рамках операції під на­звою «В.», оскільки змовники нібито очікували навесні 1931 інтервенцію Антанти. Заг. чисельність осіб, засудж. до страти і різних термінів увʼязне­н­ня у справі «В.», не встановлено. У Держ. архіві СБУ в Києві зберігаються справи на 3496 осіб, заарешт. у Москві та Харкові. Крім того, бл. 700 колиш. офіцерів засуджено в Ленін­граді.

Най­активнішими реалізаторами справи «В.» були голова ОГПУ СРСР В. Менжинський, його заст. Г. Ягода і голова ГПУ УСРР В. Балицький. Ще 1931 з різкою критикою операції «В.» ви­ступили керівні працівники ОГПУ СРСР: за­ступник голови С. Мес­сінг, нач. секретно-оператив. упр. Ю. Євдокимов, нач. особливого від­ділу Я. Ольський та пов­пред ОГПУ СРСР по Моск. обл. Л. Бєльський. Вони вважали справу надуманою і висловлювали недовіру до свідчень заарештованих. Однак В. Менжинський та Г. Ягода зуміли подати це як групову боротьбу проти керівництва ОГПУ, внаслідок чого критики «В.» були звільнені з посад. 6 серпня 1931 Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило по­станову про зміни у складі ОГПУ та пере­хід деяких членів Колегії ОГПУ СРСР на ін. роботу. Того самого дня Й. Сталін під­писав роз­ʼяснювал. листа, у якому ця по­станова мотивувалась тим, що звільнені вели «нетерпиму» боротьбу проти керівництва ОГПУ і роз­по­всюджували ворожі чутки. У 1936–38 більшість чекістів, причетних до фабрикації справи «В.», було знищено. Реабілітацію осіб, які проходили по цій справі, роз­почато у серед. 1950-х рр.

Завантажити статтю