Весніни - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Весніни

ВЕСНІНИ́ (Веснины) – російські архітектори, брати. Леонід Олександрович (Леонид Александрович; 28. 11(10. 12). 1880, м. Нижній Новгород, Росія – 08. 10. 1933, Москва). Закін. С.-Петербур. АМ (1909). Віктор Олександрович (Виктор Александрович; 28. 03(09. 04). 1882, м. Юр’євець, нині Іванів. обл., РФ – 17. 09. 1950, Москва). Акад. АН СРСР (1943). Закін. С.-Петербур. ін-т цивіл. інженерів (1912). Засн. і 1-й президент Академії арх-ри СРСР (1939–49). Проф. ВДХУТЕМАСу Вищого худож.-тех. ін-ту (1921– 30) та Моск. вищого тех. уч-ща (1923–31). Один з авторів комплексу Дніпрогесу (1927–32) та частини забудови Запоріжжя (1928–30). Олександр Олександрович (Александр Александрович; 16(28). 05. 1883, м. Юр’євець, нині Іванів. обл., РФ – 07. 11. 1959, Москва). Викл. ВДХУТЕМАСу Вищого худож.-тех. (1921–30) і Моск. архіт. (до 1936) ін-тів. Голова Об’єдн. сучас. архітекторів (1925–31). Теоретик арх-ри і театр. художник. Від 1923 разом із братом Віктором створював проекти, очолюючи напрям конструктивізму, приділяючи особливу увагу виявленню естет. можливостей нових конструкцій і матеріалів, функціонал. вимогам споруд. Серед реалізов. проектів в Україні – конкурс на проект залізн. вокзалу в Києві (1928), Будинок проектів та театру «Масового музичного дійства» на 6000 глядачів у Харкові (обидва – 1930), Урядова (нині Михайлівська) площа в Києві (1934, два варіанти); у Москві – банк на Кузнецькому мосту (1913), Палац праці (1923), будинок Т-ва політкаторжан (нині Театр кіноактора; 1928–32), Палац культури Пролетар. р-ну (нині з-ду ім. І. Лихачова; 1930–34), ст. метро «Павелецька» (1939).

Літ.: Пам’яті В. О. Весніна // Вісн. Академії арх-ри УРСР. 1950. № 3; Ильин М. А. Веснины. Москва, 1960; Чиняков А. Братья Веснины. Москва, 1970; Хан-Магомедов С. О. Александр Веснин. Москва, 1983; Полякова Л. Л. Зодчие братья Веснины. Ярославль, 1989.

С. К. Кілессо

Стаття оновлена: 2005