Вето

Визначення і загальна характеристика

ВЕ́ТО (від лат. veto — забороняю) — одне з повноважень глави держави (монарха, президента), що полягає у його від­мові під­писати прийнятий парламентом закон, внаслідок чого такий закон не набирає чин­ності.

Як правовий ін­ститут В. виникло ще за часів Середньовіч­чя. У випадках пере­ходу функції ухвале­н­ня законів до парламенту воно було своєрідною компенсацією для монарха, який втрачав цю функцію. У сучасних державах наявність В. об­ґрунтована позитивною роллю, яку цей ін­ститут ві­ді­грає у під­вищен­ні юридичної якості та рівня су­спільної під­тримки прийнятих парламентом законів. Окрім цього, В. ві­ді­грає функцію своєрідного обмежувача органів законодавчої влади, який не допускає абсолютного домінува­н­ня цієї гілки влади над іншими гілками та ін­ституціями державної влади. Повноваже­н­ня на за­стосува­н­ня В. є важливою кон­ституційно-правовою прерогативою, тому воно здебільшого перед­бачено без­посередньо в текс­ті кон­ституції від­повід­ної країни.

В. може бути абсолютним (резолютивним) або від­носним (суспензивним). Абсолютне В. по суті є правом на від­хиле­н­ня главою держави прийнятого закону. У разі за­стосува­н­ня такого В. закон, щодо якого воно за­стосоване, не може на­брати чин­ності. Нині абсолютне В. трапляється доволі рідко й лише в монархіях. За­стосува­н­ня від­носного В. має наслідком поверне­н­ня від­повід­ного закону до парламенту для по­вторного роз­гляду. У такому випадку парламент може по­вторним ріше­н­ням про прийня­т­тя закону знівелювати В. і забезпечити на­бра­н­ня законом чин­ності. Для подола­н­ня В. парламент (іноді — одна із його палат) за­звичай повинен по­вторно прийняти від­повід­ний закон кваліфікованою більшістю голосів (зокрема абсолютною більшістю від повного складу парламенту чи однієї із його палат; більшістю у 3/5; більшістю у 2/3).

Повноваже­н­ня на за­стосува­н­ня від­носного В. має і Президент України. Згідно зі ст. 94 Кон­ституції України Президент може повернути направлений йому на під­пис закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВР України для по­вторного роз­гляду, тобто за­стосувати В. Якщо під час по­вторного роз­гляду такий закон буде знову прийнятий не менш як двома третинами від кон­ституційного складу ВР України, Президент зобовʼязаний його під­писати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Повноваже­н­ня Президента України за­стосовувати В. поширюється на будь-які прийняті ВР України закони, за винятком законів про внесе­н­ня змін до Кон­ституції. Практика по­вторного роз­гляду законів, щодо яких Президент України за­стосував В., свідчить про те, що в сучасних умовах роботи ВР України подола­н­ня В. є складним зав­да­н­ням, внаслідок чого воно мало місце лише у поодиноких випадках.

А. М. Ришелюк

Завантажити статтю