Вето - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вето

ВЕ́ТО (від лат. veto – забороняю) – одне з повноважень глави держави (монарха, президента), суть якого полягає у його відмові підписати прийнятий парламентом закон, внаслідок чого такий закон не набирає чинності.

Як правовий ін-т В. виникло ще за часів Середньовіччя. У випадках переходу функції ухвалення законів до парламенту воно було своєрід. компенсацією для монарха, який втрачав цю функцію. У сучас. державах наявність В. обґрунтов. позитив. роллю, яку цей ін-т відіграє у підвищенні юрид. якості та рівня сусп. підтримки прийнятих парламентом законів. Окрім того, В. відіграє функцію своєрід. обмежувача органів законодав. влади, який не допускає абсолют. домінування цієї гілки влади над ін. гілками та інституціями держ. влади. Повноваження на застосування В. є важливою конституц.-правовою прерогативою, тому воно, як правило, передбачено безпосередньо у тексті конституції відповід. країни. В. може бути абсолютним (резолютивним) або відносним (суспензивним). Абсолютне В. по суті є правом на відхилення главою держави прийнятого закону. У разі застосування такого В. закон, щодо якого воно застосоване, не може набрати чинності. Нині абсолютне В. зустрічається досить рідко і лише у монархіях. Застосування відносного В. має наслідком повернення відповід. закону до парламенту для повтор. розгляду. У такому випадку парламент може повтор. рішенням про прийняття закону знівелювати В. і забезпечити набрання законом чинності. Для подолання В. парламент (іноді – одна із його палат), як правило, повинен повторно прийняти відповід. закон кваліфіков. більшістю голосів (зокрема абсолют. більшістю від повного складу парламенту чи однієї із його палат; більшістю у 3/5; більшістю у 2/3).

Повноваження на застосування відносного В. має і Президент України. Згідно зі ст. 94 Конституції України Президент може повернути направлений йому на підпис закон зі своїми вмотивов. і сформульов. пропозиціями до ВР України для повтор. розгляду, тобто застосувати В. Якщо під час повтор. розгляду такий закон буде знову прийнятий не менш як двома третинами від конституц. складу ВР України, Президент зобов’язаний його підписати та офіц. оприлюднити протягом 10 днів. Повноваження Президента України застосовувати В. поширюється на будь-які прийняті ВР України закони, за винятком законів про внесення змін до Конституції. Практика повтор. розгляду законів, щодо яких Президент України застосував В., свідчить про те, що в сучас. умовах роботи ВР України подолання В. є складним завданням, внаслідок чого воно мало місце лише у поодиноких випадках.

А. М. Ришелюк

Стаття оновлена: 2005