КОПИ́ЦЯ Давид Демидович (24. 06(07. 07). 1906, с. Слобода, нині у складі м. Хмільник Він­ницької обл. — 15. 12. 1965, Київ) — літературо­знавець, кіносценарист. Бать­ко М. Копиці, дід К. Карабиця. Член СПУ (1940). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. На­вчався на Вищих педагогічних курсах у Він­ниці (1922–24), у Камʼянець-По­дільському ІНО (нині Хмельницька обл., 1924–26), закінчив філологічний факультет Харківського ін­ституту професійної освіти (1930). Викладав 1929–30 українську мову та літературу в Харківському ін­ституті народного господарства; 1932–33 — доцент кафедри літератури Одеського університету; водночас — на Одеській кі­нофабриці: завідувач художнього сектору, за­ступник директора, директор художньої частини; 1934–36 — декан художнього факультету Київського ін­ституту кінемато­графії; 1936–38 — завідувач сценарного від­ділу, редактор художнього від­ділу Київської кінофаб­рики; 1938–41 — в Ін­ституті літератури АН УРСР (Київ): 1940–41 — за­ступник директора; 1946–53 — за­ступник начальника управлі­н­ня пропаганди ЦК КПУ, водночас 1947, 1960–62 — редактор журналу «Віт­чиз­на». Від 1950 — голова Комітету у справах мистецтв; у 1950-х роках — директор Київської кіностудії художніх філь­мів імені О. Дов­женка. Автор перед­мови до збірки «Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах», що ви­­­йшов за його редакцією (Київ, 1950), сценарію фільму «Роз­повіді про Шев­ченка» (1964, спільно з Л. Кор­дюм-Островською, кіностудія «Київнаукфільм»). Член редколегії «Повного зі­бра­н­ня творів» Т. Шев­ченка у 5-ти (1939) і 10-ти (1964; усі — Київ) томах. Брав участь у ви­дан­ні 20-томного зі­бра­н­ня творів І. Франка (Київ, 1950), літературної спадщини Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Лесі Українки. За сценаріями К. по­ставлено короткометражні фільми за творами М. Коцюбин­ського «Коні не винні» (режисер С. Комар) і «Пе-коптьор» (режисер В. Карасьов; обидва — 1956, Одеська кіностудія художніх фільмів), а також документальний фільм «Максим Рильський» (1961). Посмертно ви­дано його «Літературно-критичні стат­ті» (Київ, 1968). У Києві 1971 на будин­ку, де К. мешкав на вул. Пушкінській, № 1–3/5, встановлено меморіальну дошку (скульп­тор А. Німен­ко); його імʼям на­звано одну з вулиць Хмільника.