Вечерський Василь Прокопович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вечерський Василь Прокопович

ВЕЧЕ́РСЬКИЙ Василь Прокопович (20. 10. 1927, с. Убіжичі Ріпкин. р-ну, нині Черніг. обл. – 07. 08. 2003, Київ) – графік і журналіст. Батько В. Вечерського. Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1962). Працював гол. художником Держкомвидаву УРСР (1967–72); у вид-ві «УРЕ» (1973–87). Чл. т-ва «Меморіал» ім. В. Стуса. Брав участь у розкритті та увічненні Биківнян. трагедії, створенні Музею шістдесятництва у Києві. Як журналіст досліджував численні «білі плями» укр. історії, зокрема колективізацію і голодомор. Автор статей у періодиці з проблем укр. мист-ва, книговидання та естет. виховання. Учасник респ. та міжнар. виставок графіки від 1964. Брав участь у підготовці та оформленні енциклопед. довідників «Київ» (1985), «Чернігівщина» (1990), «Полтавщина» (1992; усі – Київ); оформив книги: В. Сосюри «Щастя» (1974), А. Малишка «Білі каштани» (1975), І. Підоплічка «Межиріцькі житла з кісток мамонта» (1976), видання опер М. Березовського «Демофонт» (1988), П. Ніщинського «Вечорниці» (1989); виконав серію гравюр до творів В. Симоненка (1985); графічні портрети – Т. Шевченка (1964), І. Котляревського (1969), Лесі Українки, В. Стефаника (обидва – 1971), Г. Сковороди (1972), В. Симоненка (1985), І. Франка (1995), В. Стуса (1999); екслібриси – О. Солженіцина (1966), І. Дзюби (1967), Г. Логвина, П. Тронька (обидва – 1972); листівки.

О. С. Кучерук

Стаття оновлена: 2005