Копичинці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Копичинці

КОПИ́ЧИНЦІ – місто Гусятинського району Тернопільської області. До К. приєднано села Баворівщина, Гора, Кутець і х. Калинівщина. Знаходиться на р. Нічлава (при­­тока Дністра), за 73 км від обл. центру, за 24 км від райцентру та за 17 км від м. Чортків (Терноп. обл.). Пл. 8,1 км2. Насел. 7036 осіб (2001, складає 96,0 % до 1989), переважно українці. За­­лізнична станція. Через К. проходить автошлях Берестя–Чернівці. У пд. частині міста виявлено поселення перших століть н. е., на околицях – Федоровій горі та Високому березі – 2 поселення трипіл. культури. Збереглися залишки давньорус. го­­родища. К. відомі від 1-ї пол. 14 ст. 1443 тут збудовано замок і мурований храм. 1564 поселення отримало Маґдебур. право. 1595 побл. міста відбувся бій між польс. загоном і козаками С. На­­ливайка. 1600 у межиріччі Стріл­ки та Крутилова збудовано новий, т. зв. Червоний замок. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 12 травня 1651 на околицях К. відбувся бій між об’єднаним військом козаків і крим. хана з польс. військом. 1672–83 – у складі Осман. імперії. У 18 ст. власники міста Баворовські збу­­дували палац (зруйн. під час 1-ї світ. вій­ни). 1772–1809, 1815–1918 – у межах кордонів Авст­­ро-Угор. імперії, 1809–15 – Рос. імперії. Від листопада 1918 до липня 1919 – місто у складі ЗУНР, 1919–39 – Польщі, від 1939 – УРСР. Від 7 липня 1941 до 23 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти ство­­рили ґетто, до червня 1943 кількість євреїв у ньому переви­­щила 5 тис. До серед. 1950-х рр. у К. діяв повіт. провід ОУН–УПА. Низку його чл. убито або депортовано до Сибіру та на Далекий Схід (РФ). 1940–62 – рай­­центр. 1962–65 – у складі Чортків. р-ну. 1897 мешкало бл. 7,2 тис., 1959 – 2,8 тис., 1979 – 7,2 тис., 1989 – 7,3 тис., 1998 – 7,3 тис. осіб. У рад. час працювали ВО гумових іграшок, консерв. з-д, рибне госп-во, діяв с.-г. технікум бухгалтер. обліку (переведено у м. Заліщики Терноп. обл.). Нині у К. – 2 заг.-осв. шко­­ли, дошкіл. заклад; Центр культу­­ри та дозвілля, Копичинсь­кий музей театрального мистецтва Тернопільщини, музей світ. вій­н, драм. театр ім. Б. Лепкого, кіно­­театр, школа естет. виховання, дит. і для дорослих б-ки; рай. лікарня № 2. Пам’ятки арх-ри: дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (1630), кос­­тел Успіння Пресвятої Богородиці (1802), церква Різдва з дзвіницею (1898), церква св. Миколая (1900), Нар. дім (1910). Встановлено пам’ятники Т. Шев­­ченку, жит. міста, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, на честь скасування панщини, діячам ОУН і воякам УПА, пам’ят. знак жерт­­вам операції «Вісла», мемор. комплекс рад. воїнам, які загинули під час визволення міста від нім.-фашист. окупантів. Серед видат. уродженців – письменники, публіцисти А. Паламар і М. Савка; громад.-політ. діяч В. Лисий, діяч ЗУНР М. Пет­­рицький; вишивальниця М. Зарембська, писанкарка Т. Осад­­ца-Клим; оперні та камерні співаки Є. Ласовська і К. Чічка-Андрієнко; польс. історик Церкви Т. Ґромніцький, церк. діяч УАПЦ Мефодій (В. Кудряков); шахіст В. Іванчук.

Літ.: Чурпіта Я. З історії Копичинець // Копичинец. вісті. 1998, 11 верес; Савка Б. Копичинці: Ман­дрівка через століття. Т., 2001; Місто горде своїми мешканцями. Копичинцям – 560 років // Вісн. Надзбруччя. 2003, 5 верес.; Копичинці відзначили на всеукраїнсь­кому рівні // Там само. 2004, 21 трав.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2014