Взаємодопомога

ВЗАЄМОДОПОМО́ГА — стосунки між групами, соціальними верствами, класами та індивідами у су­спільстві, які виникають на основі єд­ності інтересів і цілей. В. виявляється у взаємному обміні діяльністю та її продуктами, під­тримці та товарис. спів­праці і базується на сусп. характері праці, який потребує обʼ­єд­на­н­ня й кооперува­н­ня людей для виробництва необхід. засобів існува­н­ня. Вона була притаман­на ще архаїч. су­спільствам, де проявлялась у родин. звʼязках, взаєм. під­тримці у процесі діяльності, під­корен­ні потреб індивіда інтересам роду тощо. За марксист. теорією, В. пере­стає бути домінант. характеристикою між­люд. стосунків у класово-антагоніст. су­спільствах, у яких осн. роль ві­ді­грають від­носини антагонізму, конкуренції, суперництва між різними класами, сусп. групами, індивідами, су­спільством та окремими індивідами. На від­міну від марксизму, ідеологи нац.-визвол. рухів роз­глядали В. як позакласовий чин­ник нац. консолідації у боротьбі проти метрополії. В Україні образним формулюва­н­ням принципу нац. В. стало гасло «Свій до свого по своє», яке спрямовувало діяльність укр. ко­оператив. й просвітниц. руху в Галичині. У роз­винених країнах В. набула соц. організов. форми у ви­гляді добровіл. недерж. не­прибутк. організацій, однією з осн. місій яких є людська неформальна В. Поня­т­тя В. поряд із поня­т­тями свободи та від­повід­альності є одним із основоположних у сучас. напрямах гуманіст. філософії і роз­глядається як один із способів подола­н­ня від­чуже­н­ня між людьми.