Виборча система - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виборча система

ВИ́БОРЧА СИСТЕ́МА – порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ґрунтується на принципах виборчого права. Осн. види В. с.: пропорційна, мажоритарна, змішана.

Пропорц. система передбачає визначення результатів виборів шляхом розподілу депутат. мандатів між політ. партіями, виборчими блоками політ. партій пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною (кожним) з них у межах виборчого округу. Ця система вперше була запроваджена 1889 у Бельгії. Нині її застосовують 57 країн світу, зокрема й Німеччина, Іспанія, Італія, Португалія. При застосуванні пропорц. В. с. виборчі округи завжди є багатомандатними, їх межі, як правило, збігаються з межами адм.-територ. одиниць, однак інколи застосовується спосіб, при якому тер. всієї держави становить єдиний виборчий округ. Розрізняють пропорц. системи жорстких списків, преференцій (від лат. рrаеfero – перевага), напівжорст. списків. При застосуванні системи жорстких списків виборець голосує за список політ. партії, виборчого блоку політ. партій, яку (який) він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назва та емблема партії (блоку), іноді певна кількість перших кандидатів у парт. списках. Така система практикується в Україні, Іспанії, Португалії, РФ. При застосуванні системи преференцій виборець голосує не лише за списки політ. партії, виборчих блоків політ. партій, а й робить помітку навпроти прізвища того кандидата, якому він віддає свій голос. Таким чином, обирається той, хто отримав найбільше число преференцій. У випадку рівної кількості преференцій у декількох кандидатів, перевагу має той, хто посідає вище місце у парт. списку. Ця система практикується у Фінляндії, Бельгії, Нідерландах. Система напівжорст. списків передбачає можливість для виборця голосувати за список у цілому та визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного або декількох кандидатів. У першому випадку голоси виборців підраховуються за системою жорстких списків, у другому – за системою преференцій. Система напівжорст. списків практикується у Швейцарії, Австрії, Італії. При пропорц. В. с. запроваджується виборчий поріг: для участі в розподілі місць після голосування допускаються тільки ті політ. партії, виборчі блоки політ. партій, які набрали встановлений законодавством відсоток голосів, зокрема у Нідерландах – 0,67 %, Ізраїлі – 1 %, Швеції, РФ, Німеччині – 5 %, Ліхтенштейні – 8 %, Туреччині – 10 %, Україні (за парламент. виборчим законодавством) – 3 %.

При мажоритар. В. с. депутат. мандати (один або декілька) від виборчого округу отримують кандидати, які здобули встановлену законом більшість голосів. Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють мажоритарні системи абсолют., віднос. та кваліфікованої більшості. При мажоритар. В. с. виборчі округи найчастіше бувають одномандатними, однак інколи трапляються варіанти багатомандат. округів. У одномандат. округах голосують, зазвичай, персоніфіковано, у багатомандат. – як за певних осіб, так і за парт. списками. Система віднос. (простої) більшості являє собою найпростішу різновидність мажоритар. системи, відповідно до якої обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, застосовується процедура жеребкування. За цієї системи голосування відбувається в один тур, і, як правило, не встановлюється обов’язковий мінімум участі виборців у голосуванні. При системі абсолют. більшості кандидат повинен зібрати більше половини голосів виборців за формулою 50 % + 1 голос. Похідна, від якої береться кількість голосів виборців, може бути різною: заг. число зареєстр. виборців; заг. число виборців, які взяли участь у виборах (отримали виборчі бюлетені); заг. число виборців, які брали участь у голосуванні. При застосуванні цієї системи, як правило, встановлюється обов’язковий нижній поріг участі в голосуванні, а іноді – мінімум кількості голосів виборців, необхід. для перемоги. З метою подолання низької результативності системи абсолют. більшості у 2-му турі голосування на повтор. виборах законодавством не встановлюються відсотк. бар’єри. Ін. спосіб – альтернативне голосування, при якому виборці голосують тільки за одного кандидата, але вказують при цьому порядок своїх переваг для інших. Якщо жоден з кандидатів не отримує абсолют. більшості при 1-му підрахунку, то той, хто отримав найменшу кількість голосів, виключається зі списку і підраховуються відповідні другі позиції у системі. Цю операцію повторюють, допоки 1 кандидат у результаті цих перетворень не набере абсолютну кількість голосів. Така система запроваджена в Австралії при виборах палати представників. Система кваліфік. більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (або список кандидатів), що отримав певну кваліфік. більшість голосів виборців, яка встановлюється законодавством і, як правило, перевищує більшість абсолютну, напр. – 2/3, 70 % тощо. Однак внаслідок її нерезультативності, у виборчій практиці ця система застосовується рідко.

Існує досить широкий спектр змішаних систем, які поєднують мажоритарну та пропорц. В. с. Змішані В. с. здебільшого застосовуються у тих країнах, де відбуваються пошук і становлення В. с. або є необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політ. сил та стабільністю сформов. ними уряду. Іноді змішані системи запроваджуються в модифік. вигляді з перевагою тієї чи ін. В. с. Перевагу мажоритар. методу голосування надають змішані системи: з єдиним голосом, що не допускає передачі (у багатомандат. виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від політ. партії, виборчого блоку політ. партій); обмеженого голосування (виборці можуть обрати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення); кумулятив. голосування (виборець має стільки голосів, скільки мандатів в окрузі, і може її або розподілити між усіма кандидатами, або віддати всі свої голоси тільки за одного). Існує також змішана система, що використовує переважно модифіковану пропорц. систему представництва – з єдиним голосом, що передається. При використанні цієї системи виборці голосують за одного кандидата, незалежно від числа мандатів у виборчому окрузі, але при цьому вказують свою перевагу ін. кандидатам. Найпростішим варіантом змішаної В. с. є паралел. комбінування: певна частина представниц. органу обирається за мажоритар., інша – за пропорц. принципом. Прикладом цієї системи є парламент Німеччини, де половина нижньої палати (Бундестаґу) обирається за мажоритар. системою, а інша половина – за пропорц. системою, яка передбачає використання земел. списків, що формуються відповідно до кількості та меж федерал. земель держави. Такі ж чинники покладені в основу обрання парламентів Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.

Нині в Україні на виборах до ВР України використовується пропорц. система жорстких списків.

М. І. Ставнійчук

Стаття оновлена: 2005