Виборче право - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виборче право

ВИ́БОРЧЕ ПРА́ВО – система правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом голосування. В. п. є одним із найдавніших ін-тів конституц. (держ.) права. Існує два його різновиди: об’єктивне – регулює виборчу систему в цілому, та суб’єктивне – опосередковує право особи (громадянина) брати участь у виборах. Загалом голосування відоме ще у давніх грец. демократіях, однак писане В. п. започатк. у 17–18 ст. в конституціях країн Європи, які регулювали порядок формування парламент. ін-тів. В Україні писане В. п. вперше закріплене 1710 в акті «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького», названому Конституцією гетьмана П. Орлика, в якому встановлювалися періодичність скликання Ген. Ради (найвищого представниц. органу) і порядок виборів до неї.

Сучасне В. п. – один із небагатьох ін-тів конституц. права, стосовно якого розроблено єдині міжнар. стандарти як на заг.-світ. (зокрема ст. 21 Заг. декларації прав людини 1948 року), так і на регіон. (зокрема ст. 23 Амер. конвенції про права людини 1969 року, ст. 13 Афр. хартії прав людини і народів 1981 року) рівнях. В. п. України регулює правовідносини, пов’язані з орг-цією і проведенням виборів нар. депутатів України, Президента України, депутатів ВР АР Крим, сільс., селищ., міських, рай. у містах, рай., обл. рад та сільс., селищ. і міських голів. Предметом правового регулювання В. п. України є правові відносини, що встановлюють його осн. принципи, правовий статус суб’єктів виборчого процесу, організац.-правовий механізм політико-територ. орг-ції виборів, формування виборчих органів, правове регулювання стадій виборчого процесу, порядку оскарження скоєних у ході виборів порушень тощо. Система джерел В. п. залежить від заг. правової системи країни, правових традицій, політ. і правової культури. В Україні джерелами В. п. є: Конституція України, законодавчі акти про вибори – Закони України «Про Центральну виборчу комісію» (1997), «Про вибори Президента України» (1999 у редакції 2004), «Про вибори народних депутатів України» (2004 у редакції 2005), «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (2004) та ін. нормативно-правові акти конституц. законодавства; нормативно-правові акти і норми суміж. галузей права, які регулюють окремі питання та процедури виборчого процесу. На відміну від України, в деяких країнах світу, зокрема Франції, Бельгії, Єгипті, Арґентині, Білорусі, Казахстані, Молдові, діють виборчі кодекси.

Суб’єктивне В. п. особи (громадянина) поділяється на активне і пасивне. Активне В. п. – встановлене конституцією або законом право громадянина обирати, тобто брати участь у виборах до органів держ. влади та органів місц. самоврядування шляхом голосування. Відповідно до ст. 70 Конституції України активне В. п. (право голосу чи право обирати) мають громадяни України, які досягли на день проведення виборів 18-ти р. Не мають права голосу громадяни України, визнані судом недієздатними. Пасивне В. п. – право бути обраним (балотуватися) на виборні посади. Відповідно до ст. 76 Конституції України нар. депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21-го р., має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5-ти р. Відповідно до ст. 103 Конституції України Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-ти р., має право голосу, проживає в Україні протягом 10-ти останніх перед днем виборів років та володіє держ. мовою. Відповідно до ст. 23 Конституції АР Крим (1998) і ст. 5 Закону України «Про Верховну Раду АР Крим» (1998) депутатом ВР АР Крим може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 18-ти р., проживає в Україні не менше 5-ти р. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (2004) депутатом сільс., селищ, міської, рай. у місті, рай., обл. рад та сільс., селищ., міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 18-ти р. і має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.

М. І. Ставнійчук

Статтю оновлено: 2005