ВИ́ДУБИЦЬКИЙ СВЯ́ТО-МИХА́ЙЛІВСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р. Роз­ташований на Пів­дні від Києво-Печерської лаври в гірському ур­очищі Видубичі. За пере­казом, раніше тут був Звіринецький печерний монастир. Засновник Видубицького монастиря — син Ярослава Мудрого Київський князь Всеволод (1070 споруджено храм на честь архістратига Михаїла). Певний час монастир називався Всеволодів. Спустошений набігом татар 1240. Від­новле­н­ня монастиря здійснювалося 1632–47 під керівництвом Київського митрополита Петра Могили. На­прикінці 20-х років 20 столі­т­тя монастир було закрито більшовицькою владою. У радянські часи в монастирі було роз­міщено Ін­ститут археології АНУ. 1992 діяльність монастиря від­новлено. 1996 Кабінет Міністрів України повернув монастир УПЦ КП. 1-й мурований храм на території — Михайлівський собор (1070– 88; 1096 спалений половцями). 1199–1200 Петро Милонєг (придворний архітектор князя Рюрика Ро­стиславича) спорудив під­пірну стіну для захисту Михайлівського собору від під­миву водами Дні­пра. У 16 ст. обвалилася його східна частина (від­будовано 1766–69, архітектор М. Юрасов). Архітектурний ансамбль монастиря формувався на­прикінці 17 — на початку 18 ст. У стилі українського бароко споруджено Георгіївський собор і Спаську трапезну церкву (1696–1701). У 1723–33 на замовле­н­ня Д. Апостола побудовано вежеподібну дзвіницю (надбудова 4-го ярусу — архітектор А. Меленського, 1829– 33) із надбрамною Даниїлівською церквою. 1770 зведено Будинок ігумена (архітектор — М. Юрасов, П. Попов), Братський корпус (1845–51, архітектор П. Спар­ро, пере­будова 1901). У 1936 різьблені барокові іконостаси Михайлівського і Георгіївського соборів порубано й спалено. 1962–82 усі споруди від­ре­ставровано (архітектор Р. Бикова). Від­новлено деревʼяну альтанку над криницею 1978 (архітектор П. Юрченко). 1998 над входом до Михайлівського собору в арковій ніші виконано мозаїчну ікону — «Чудо св. Михаїла» (автори — Р. Криченко і Б. Лобановський). Видубицький монастир — один із центрів літописа­н­ня: його ігумен Сильвестр 1116 створив одну з редакцій «Повісті минулих літ», тут писався «Київський літопис». На території монастиря поховано Б. та В. Ханенків, К. Ушинського, М. Лелявського та ін. Намісник монастиря — ігумен Севастіан (від 1993).