Вижниця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вижниця

ВИ́ЖНИЦЯ – місто Чернівецької області, райцентр. Знаходиться у передгір’ях Карпат, на правому березі р. Черемош (бас. Дунаю), при впадінні в нього р. Виженка, за 70 км на Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Має автобусне сполучення з обл. центром та з насел. пунктами Вижниц. р-ну. Пл. 9,0 км2. Насел. 5021 особа (2001, складає 88,0 % до 1989): українців – 91,1 %, росіян – 6,6 %, мешкають також білоруси, молдавани, євреї, поляки, румуни та ін. Вперше згадується в молдав. літописі Й. Некулче як поселення, що існувало наприкінці 15 ст. 1817–30 у В. діяв загін опришків. Насел. В. брало участь у селян. повстанні 1848–49 під проводом Лук’яна Кобилиці. 1918 окупов. румун. військами. До 1774 належала Молдав. князівству, 1774–1918 – під владою Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Від 1855 – повітовий центр. 1897 збудовано залізницю Неполоківці–Вижниця. 1940 В. у складі Пн. Буковини приєднано до УРСР. Від 1940 – місто. Серед пром. підпр-в: ВАТ «Вижницький деревообробний комбінат» (пиломатеріали), ТОВ «Італобоніфіка». У В. здавна набули розвитку художні нар. промисли з виготовлення килимів, виробів з дерева, вишивання. У В. – заг.-осв., художня та муз. школи, школа-інтернат, Заг. міжвідом. н.-д. опорний пункт НАНУ при Вижниц. лаб. вет. медицини, Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (засн. 1905), ф-т декор.-ужитк. мист-ва Чернів. ун-ту; лікарня, поліклініка; Будинок нар. творчості та дозвілля, Будинок дит. та юнац. творчості, кінотеатр, б-ка; турбаза «Черемош»; 2 музеї (ім. Н. Яремчука, О. Гасюк), «Світлиця» Союзу українок; Центр історії, культури та побуту р-ну; ДЮСШ. 1994 відновлено Вижниц. г-зію (перша укр. г-зія на Буковині, засн. 1908). Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, погруддя Ю. Федьковича, який тут мешкав і працював, на околиці міста – пам’ятна каплиця, споруджена на честь 75-річчя Буковин. віча. Широко відомий в Україні і за її межами нар. самодіял. ансамбль танцю «Смеречина» (засн. В. Зінкевич і В. Васьков); самодіял. нар. театр «Ватра». Щорічно проводяться свята «Гуцульські фестини», гуцул. ярмарок. 1996 у В. започатковано Укр. фестиваль естрад. пісні ім. Н. Яремчука, а також міжнар. турнір з футболу на приз співака. Діють клуб творчої інтелігенції, поет. клуб «Німчицькі словозлети», рай. об’єдн. Всеукр. т-ва «Просвіта» ім. Т. Шевченка та ін. Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ, РКЦ, євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня. Серед культових споруд – Свято-Михайлів. церква, римо-католиц. костел. З В. пов’язані імена діячів укр. культури: тривалий час тут жив і працював письменник К. Устиянович, перебували письменники І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська. У В. народилися д-р мед. н. І. Футшей, д-р хім. н. О. Шийчук; письменники К. Бобикевич-Сора, Й. Бург; майстер декор.-ужитк. мист-ва Р. Кирилов.

Літ.: Колодій В. Д. Вижниця: Путівник. Уж., 1982; Буковина: Істор. нарис. Чц., 1998; Іванюк М. Літературно-мистецька Вижниччина: Біобібліогр. довід. Вижниця, 2001.

О. Г. Чепіль

Стаття оновлена: 2005