Вилкове

ВИ́ЛКОВЕ (до 1775 — поселе­н­ня Липованське) — місто Кілійського ра­йону Одеської області. Знаходиться у пд.-зх. частині Одес. обл., на лівому березі р. Дунай, між Кілій. та Старостамбул. гирлами, за 60 км від залізнич. ст. Дзинілор та за 240 км від обл. центру. Авто­станція. В. має автобусне сполуче­н­ня з містами Бендери та Кишинів (обидва — Молдова), Кілія, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Одеса, Херсон, Миколаїв. Завдяки наявності в місті великої кількості ка­налів, єриків люди в основному пере­суваються на човнах, за що місто в народі називають «укр. Венецією». Функціонує морський вокзал. Водними шляхами В. має сполуче­н­ня з містами Кілія, Ізмаїл та о-вом Зміїний. Площа 4,6 км². Насел. 9260 осіб (2001, складає 84,0 % до 1989), з яких 58,5 % — росіян, 25,5 % — українців, 1,2 % — молдован, 0,3 % — ґаґаузів. Перша писемна згадка датується 1746. Рос. старовіри — липовани були першими засновниками поселе­н­ня Липованське на тер. Пд. Бес­сарабії, яка була під владою Туреч­чини. Насел. В. зро­стало за рахунок донських і запороз. козаків. За Бухарест. мирним договором 1812 В. у складі Бес­сарабії ві­ді­йшло до Росії. В серед. 19 ст. було казеним селом Ізмаїл. градоначальства. Від 1918 до 1940 належало Румунії. Від 1940 — у складі УРСР, місто Кілій. р-ну Ізмаїл. обл. (від 1954 — Одес. обл.). 1946–47 жит. міста за­знали голоду. Осн. пром. під­приємства: філія АСК «Укр­річфлоту» Вилківська ремонтно-екс­плуатаційна база флоту, Вилків. риболов. аграрне колективне під­приємство, порт Усть-Дунайськ. Діє бл. 85 під­приємств різних форм власності, які здійснюють екс­порт очерету до Гол­ландії, Німеч­чини та ін. країн Європи. У місті — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; міська поліклініка та лікарня; Будинок культури, кінотеатр, б-ка, муз. школа, дит. будинок творчості, ДЮСШ. Є готель, парк, від­діл. оща­дбанку. В місті діють 3 реліг. громади, культові будівлі яких є істор. памʼятками: 2 — рос. православ. старообрядницької церкви (храм Св. Миколи-Чудотворця, 1913; храм Різдва Пресвятої Богородиці, 1881), УПЦ МП (Свято-Микольська церква, 1887). Встановлено памʼятники морякам, які загинули під час 2-ї світової війни, учасникам Татарбунар. пов­ста­н­ня та «Засновнику-Старообрядцю». Побл. В. — «Дунайський біо­сферний заповід­ник».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю