Копйов Олексій Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Копйов Олексій Володимирович

КОПЙО́В Олексій Володимирович (01. 06. 1936, м. Харбін, Китай – 03. 12. 2013, Одеса) – скульптор. Засл. художник Укра­­їни (2007). Чл. НСХУ (1970). Закін. Одес. художнє уч-ще (1967; викл. М. Кіпніс, А. Чубін). На твор. роботі. 1984–88 – голова Одес. орг-ції СХУ. Учасник міських, всеукр., всесоюз., зарубіж. мист. виставок від 1968. У реаліст. ма­­нері створював портрети сучас­ників та істор. діячів, монум. скульп­турні композиції. Окремі роботи зберігаються в Одес. ХМ, музеях Києва, Музеї Корсунь-Шевченків. битви (Черкас. обл.).

Тв.: погруддя – Р. Макєєва (1970), О. Рижова (1972), Л. Тарасова (1989), К. Гребенника (1998), П. Державіна (2001), С. Олійника (2002, с. Левадівка Микол. р-ну Одес. обл.); пам’ятники – захисникам Одеси (1975), О. Пушкіну (1998, м. Болград Одес. обл.), О. Марінеску (1999), винахіднику С. Джевецькому (2004; обидва – Одеса), Т. Шевченку (2004, м. Білгород-Дністровський; 2008, м. Роздільна), захисникам Вітчизни (2005, м. Теплодар; усі – Одес. обл.); мемор. дошки – М. Водяному (1992), М. Дьоміній, Є. Іванову (обидві – 1993), Г. Маразлі (1994; 2001), О. Попову, І. Рядченку (обидві – 1998), Г. Крижевському (1999), М. Огреничу, М. Гефту, О. Данченку, С. Лук’янченку (усі – 2002), Б. Зайцеву (2003), В. Власову, М. та С. Божіям, О. Чередниченку (усі – 2005), Т. Гуженку, О. Ґріну (обидві – 2009), Є. Стеценку (2010).

Літ.: Художники Одещини: Альбом. О., 2006.

С. Г. Крижевська

Стаття оновлена: 2014