ВИ́НАР Любомир Іванович (02. 01. 1932, Львів — 16. 04. 2017, м. Парма, шт. Огайо, США) — історик, бібліо­граф, громадський діяч. Син Єфросини, брат Бог­дана Винарів. Дійсний член НТШ (1967), УВАН у США (1968). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2017, посмертно). У 1944 разом із родиною емігрував до Чехо-Словач­чини, згодом — до Німеч­чини та США. Студіював су­спільні науки в Мюнхенському університеті, історію та літературу України — в УВУ в Мюнхені (докторат, 1957) та Клівлендському університеті в США (бібліо­графічні студії, 1959). Вчителі — О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, В. Кубі­йович. Викладав інформатику, історію і культуру в Технологічному ін­ституті у м. Кейсі (1959– 62), університеті Колорадо (1962–65), університеті у м. Бовлінґ Ґрін (1965– 69); від 1969 — професор етнічних студій і бібліотеко­знавства, 1972– 96 — директор Наукового центру досліджень етнічних публікацій Кентського університету. Від 1969 — професор історії України УВУ. Один із засновників та редактор бюлетеня «Юність» (1949–53) — ви­да­н­ня літературної комісії «Зарева», яке спочатку виходило у Мюнхені, згодом — у Парижі як додаток до студентського журналу «Смолоскип». 1951–58 — член редколегії бюлетеня «Роз­будова держави», журналу «Зарево», від 1962 — голова історичної комісії «Зарева». Активно спів­працював у американському часописі «Свобода», де друкував свої історіо­графічні стат­ті та публіцистичні матеріали. 1963 став ініціатором створе­н­ня та редактор журналу «Український історик» (від 1965 — офіційний орган Українського історичного товариства). 1965–80 започаткував серійні ви­да­н­ня: «Історичні моно­графії», «Історичні студії», «Мемуаристика», «Українські вчені» (усі — Мюнхен, Нью-Йорк), «Грушевськіяна» (Нью-Йорк, 1974; від 2003 — Дрогобич, Нью-Йорк). Редагував «Атлас історії України» (Нью-Йорк, Торонто, 1980). Активно спів­працював з ЕУ. Засновник і редактор журналу «Етнічний форум» (1980–95), ви­да­н­ня «Епістолярні джерела грушевсько­знавства» (т. 1, Київ, Нью-Йорк, 1997) і «Олександер Мезько-Оглоблин: Дослідже­н­ня і матеріали» (Острог, Київ, Нью-Йорк, 2000), серійного ви­да­н­ня «Ukrainian Jewish Studies» (Торонто, Мюнхен, від 1985). Редагував також неукраїнські ви­да­н­ня при американських університетах. 1980–95 — редактор від­ділу «Ethnic Studies» у щорічному довід­нику американської довід­кової літератури «American Reference Books Annual». Один із засновників, від 1986 — голова Асоціації укр. університет. проф.; спів­засновник, 1963–90 — 1-й за­ступник голови Укр. геральдичного і генеалогічного товариства. Засновник Українського історичного товариства (1965), від 1981 — його голова. Ініціатор і спів­організатор Історичного товариства ім. М. Грушевського (1995) та 1-го між­народного кон­гресу українських істориків (Чернівці, 2000). Голова наукової ради при Світовому кон­гресі вільних українців (1984–88, від 1998). Від 1998 — голова Видавничої комісії УВАН у США, член редакційної ради «Українського історичного журналу». Зачинатель ви­вче­н­ня життя і творчості М. Грушевського у закордон­ній україністиці. Досліджував історію України і Сх. Європи. Уклав низку покажчиків і компіляцій матеріалів про етнічні групи в США. Медалі М. Грушевського (Львів, НТШ, 1994) та св. Володимира Великого (Торонто, Світовий кон­грес українців, 1993). Почес. академік Нац. університету «Острозька академія» (1999), почес. д-р Чернів. університету (2002).