Винищувальні батальйони - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Винищувальні батальйони

ВИНИ́ЩУВАЛЬНІ БАТАЛЬЙО́НИ – радянські збройні іррегулярні формування. Застосовувались під час 2-ї світ. війни для охорони тилу, зокрема боротьби проти нім. диверсантів, забезпечення порядку в прифронтовій зоні. Після 22 червня 1941 на тер. України було сформовано 657 В. б. (бл. 160 тис. бійців). На допомогу їм організовувались групи сприяння (бл. 200 тис. осіб). В. б. створювались при міських і рай. відділах НКВС прифронт. смуги із числа осіб, які не підлягали мобілізації, здебільшого рад., парт. і комсомол. активу. 1 жовтня 1941 у розпорядження рад. армії передано 125 укр. В. б. (109 з них згодом переформувались у партизан. загони). 1943–44 В. б. відновлені у Зх. Україні для боротьби з підрозділами УПА й оунів. підпіллям. Наприкінці 1945 існувало 3593 В. б. (бл. 75 тис. бійців), підпорядк. органам держбезпеки, які широко залучалися для проведення чекістсько-військ. операцій, хоча їх боєздатність була низькою, оскільки місц. жителі вступали у В. б. переважно з метою уникнути призову в армію або утисків з боку влади. Командування В. б. вдавалося до різних методів боротьби з ОУН–УПА, зокрема й провокативних. Відомі випадки, коли особовий склад В. б. використовувався для створення агентур. більшов. боївок під маскою бандерівців. Керували такими боївками офіцери НКВС, які добре знали укр. мову і місц. умови та пройшли підготовку в спец. школах Харкова і Одеси. До їх складу входили також чл. і навіть окремі провідники ОУН–УПА, що погодилися співпрацювати з НКВС внаслідок тортур або із кар’єрист. міркувань. Учасники псевдоповстан. боївок, щоб скомпрометувати і дискредитувати повстан. рух, по-звірячому (сокирами та удавками) вбивали місц. нац. свідомих українців та спеціалістів, командированих з ін. регіонів України для встановлення рад. влади, вчиняли розбійниц. напади, а більшовиц. пропаганда всі ці злочини приписувала бандерівцям. 1948 В. б. реорганізовані у Групи охорони громад. порядку в селах і підпорядк. райвідділам МВС. Ліквідовані 1953.

Літ.: Биленко С. В. Истребительные батальоны в Великой Отечественной войне. Москва, 1969; Літопис УПА. К.; Торонто, 2001. Т. 3; 2002. Т. 4.

О. О. Михайлов

Стаття оновлена: 2005