Копнін Павло Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Копнін Павло Васильович

КОПНІ́Н Павло Васильович (27. 01. 1922, с. Гжель, нині Моск. обл. – 27. 06. 1971, Москва) – філософ. Д-р філос. н. (1957), проф. (1958), акад. АН УРСР (1967), чл.-кор. АН СРСР (1970). Держ. нагороди СРСР. Закін. екстерном Моск. ун-т (1944). Працював зав. каф. філософії Томського ун-ту (РФ, 1947–55); в Ін-ті філософії АН СРСР (Москва, з перервою): 1956–58 – зав. сектору діалектич. матеріалізму, 1968–71 – дир.; у Києві: від 1958 – зав. каф. філософії Політех. ін-ту; водночас 1958–62 – зав. каф. діалектич. та істор. матеріалізму Ун-ту; 1962–68 – дир. Ін-ту філософії АН УРСР. Засн. київ. школи філософів. Брав участь в укладан­­ні «Философской энциклопе­­дии» (т. 1–5, Москва, 1961–70). Наук. дослідж.: методологія та логіка науки, теорія пізнання, діалект. матеріалізм, історія філософії. Зміст праць К. виходить за межі здогматизов. марк­­сизму. Ініціював вивчення спад­­щини філософів Києво-Могилян. академії.

Пр.: Диалектика как логика. К., 1961; Гипотеза и познание действительности. К., 1962; Идея как форма мышле­­ния. К., 1963; Диалектика как логика и теория познания. Москва, 1973; Диалектика, логика, наука. Москва, 1973; Гно­­сеологические и логические основы нау­­ки. Москва, 1974; Проблемы диалектики как логики и теории познания. Москва, 1982.

Літ.: Павел Васильевич Копнин // Био­­библиография ученых УССР. К., 1988; Філософські читання пам’яті Павла Копніна (4–5 жовтня 1996 р.). К., 1996; Павел Васильевич Копнин. Москва, 2010.

В. Д. Білодід

Стаття оновлена: 2014