Винничук Юрій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Винничук Юрій  Павлович

ВИННИЧУ́К Юрій Павлович (18. 03. 1952, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) – письменник, журналіст. Чл. АУП (1997). Закін. Івано-Фр. пед. ін-т (1973). Деякий час працював художником-оформлювачем. 1987–91 – засн. і реж. Львів. естрад. театру «Не журись!», для якого написав низку пісень, сценарії вистав «Від вуха до вуха» (1987), «Картотека пана Базя» (1989), «Золото Полуботка» (1991) і де виступав як комедій. актор. З театром гастролював у країнах Латин. Америки, Європи, в США, Канаді, Австралії. Працював гол. ред. вид-в «Барви» (1994– 95), «Піраміда» (від 1995 і донині) та г. «Гульвіса» (1996–97); одночасно 1991–94 та від 1998 – ред., журналіст львів. г. «Поступ» (під псевд. Юзьо Обсерватор). Від 2004 – віце-президент АУП. Літ. діяльність почав 1972. У творчості В. поєднуються елементи фантастики, еротики, чорного гумору, постмодерніст. пародії. В жанрі літ. містифікацій опублікував поему ірланд. поета 13 ст. Ріангабара «Плач над градом Кия» // «Жовтень», 1994, № 9; щоденники Роксолани «Житіє гаремноє» (Л., 1996). Автор зб. віршів «Відображення» (К., 1990); кн. фантаст. прози «Спалах» (К., 1990), «Вікна застиглого часу» (Л., 2001), «Місце для Дракона» (Л., 2002); повісті «Діви ночі» (К., 1992; Л., 1995; 2003); романів «Мальва Ланда» (Л., 2003), «Весняні ігри в осінніх садах» (Л., 2005); низки краєзнав. книг про Львів, зокрема «Легенди Львова» (Л., 1999), «Кнайпи Львова» (Л., 2000), «Таємниці львівської кави» (Л., 2001). Упорядник антологій укр. фантастики 19 ст. «Огненний змій» (К., 1989), укр. літ. казки «Срібна книга казок» (К., 1993), «Антології української постмодерної прози» (Новий Сад, 2005). Започаткував серію «Мітольогія» виданнями «Книга бестій» (Л., 2003) та «Чорт зна що» (Л., 2004), а також серію «Ґотика», в якій вийшов том укр. готич. прози 20 ст. «Потойбічне» (Л., 2005). Автор перекладів з англ., кельт. і слов’ян. мов. Твори В. перекладалися франц., англ., нім., чес., польс. та ін. мовами.

Літ.: Савка М. Лицар-пройдисвіт, чи просто Винничук // Поступ. 2000, 26 трав.; Бондар А. Homo Amator // ДТ. 2002, 27 лип.; Семків Р. Тиха перемога Юрія Винничука // Там само. 2002, 2 листоп.; Бойченко О. Винничук і все-все-все // Бойченко О. Щось на кшталт шатокуа. Л., 2004.

І. М. Римарук

Стаття оновлена: 2005