ВИНОГРА́ДІВ (до 1946 — Севлюш) — місто Закарпатської області, райцентр. Знаходиться на правому березі р. Тиса (притока Дунаю), біля під­ніж­жя г. Чорна, за 107 км від м. Ужгород. Залізнична ст., авто­станція. Через місто проходить автострада Ужгород– Рахів. Площа 16 км2. Насел. 25 760 осіб (2001, складає 100,4 % до 1989): українців — 71,5 %, угорців — 25,4 %. Ві­доме від 9 ст. 1262 Севлюш отримав привілеї королів. міста від угор. короля Іштвана ІV. Від 2-ї пол. 12 ст. — центр Угочанського комітату. 1399 угор. король Жігмонд І подарував місто феодалові П. Пере­ні, нащадки якого володіли ним протягом більше пʼяти століть. Мешканці міста брали участь у селян. пов­стан­ні 1514 під керівництвом Г. Вереша, антифеод. русі гайдуків та селян Угочан. комітату 1611 та 1698, нац.-визв. війні угор. народу 1703–11 під проводом Ференца Ракоці ІІ. На­прикінці 19 ст. побудовано залізницю та вузькоколійку Севлюш–Комловш, яка і понині є діючою. У 2-й пол. 19 ст. вулиці В. освітлювалися світил. газом, що виробляли із камʼяного вугі­л­ля. У березні 1919 встановлено рад. владу. Від квітня 1919 до травня 1920 — у складі Румунії, від травня 1920 до листопада 1938 — Чехо-Словач­чини, на поч. 1919, 1939–44 — Угорщини, від 1945 — УРСР. 1946–53 — центр Севлюського округу, 1953–62 та від 1965 — райцентр. У В. є госп-во «Вино­градівський», Вино­градівський керамічний завод. Функціонують 7 заг.-осв. шкіл, г-зія, коледж, ПТУ, структур. під­роз­діл Мукачів. технол. ін­ституту, філіал Мукачів. кооп. фінанс.-комерц. технікуму, Закарп. центр Нац. університету водного господарства та природокористува­н­ня, 5 дитсадків, санатор. дит. будинок; Будинок культури, 4 б-ки, кінотеатр; Вино­градівський історичний музей; лікарня, міська поліклініка; ДЮСШ, 2 стадіони; від­діл. 11-ти банків. Виходить г. «Новини Вино­градівщини». Реліг. громади: РКЦ, УГКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП, реформатська, свідків Єгови, євангелістів християн-баптистів, адвентистів сьомого дня. Памʼятки архітектури: Угочанський замок Канков (10–14 ст.), Вознесенський костел (13–15 ст.), палац Пере­ні (16–17 ст.), костел і монастир францисканців (17–18 ст.), каплиця св. Цецілії (17 ст.), Успенська церква (1796). У В. жили і працювали угор. художник-реаліст І. Ревес та угор. композитор Б. Барток, якому встановлено мемор. дошку. У В. є памʼятники Б. Хмельницькому, Т. Шевченкові, погру­д­дя Ж. Пере­ні; памʼятний знак жертвам сталін. ре­пресій; статуя Ангела-Хранителя. В ур­очищі Чорна гора виявлено стоянку давньої людини (30–20 рр. до н. е.). Видатні уродженці: д-р біол. н. І. Роз­гоні, чл.-кор. Угор. АН Чорба Йожеф та Обермаєр Ерне, засл. арт. України Е. Чу­прик та М. Вігула.