Виноградський Віталій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виноградський Віталій  Михайлович

ВИНОГРА́ДСЬКИЙ Віталій Михайлович (24. 10. 1925, м. Лебедин, нині Сум. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1975). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди СРСР. Закін. ВПШ у Києві (1958). Працював ред. газети політвідділу МТС на Івано-Франківщині (1950–52), обл. г. «Прикарпатська правда» (1964–75), «Літературна Україна» (1975–80), дир. респ. Будинку письменників (1980– 85). Друкується від 1947. Автор нарисів «Серце кличе» і «З любов’ю до людей» (обидва – Ів.-Ф., 1962); повістей про нафтовиків («Глибинні шляхи», Уж., 1966) та будівельників хімкомбінату на Прикарпатті («Міра життя», К., 1984), укр. контррозвідників («Чекай мене на світанку» К., 1973; «І настав світанок» К., 1979); докум. повісті «Катрусина доля» (Уж., 1967; рос. перекл. – «Дважды рожденная», Уж., 1976); роману «Поєдинок на переправі» (Л., 1987, співавт.; 3-я всесоюз. премія КДБ СРСР, 1987).

Тв.: І настав світанок. К., 1986; Двічі народжені. К., 2002.

Літ.: Трощинський В. Крах // Рад. Україна. 1987, 2 черв.; Римар М. Документально і художньо // СВ. 1987, 4 серп.; Гончаренко Б. У важкому двобої // Веч. Київ. 1987. № 178; Біба П. Віталієві Виноградському – 70 // ЛУ. 1996, 11 січ.

М. І. Карпенко

Стаття оновлена: 2005