Виноградський Олександр Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виноградський Олександр  Миколайович

ВИНОГРА́ДСЬКИЙ Олександр Миколайович (24. 07(05. 08). 1855, Київ – 04(17). 10. 1912, там само) – диригент, музично-громадський діяч, банкір. Навч. у муз. школі Д. Галями в Києві (1860) та Моск. консерваторії (1876– 77; кл. фортепіано М. Рубінштейна), закін. юрид. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1876) та С.-Петербур. консерваторію (1882; кл. композиції М. Соловйова). Брав уроки у М. Балакірева. Від 1883 – один з дир. Земел. банку в Саратові (Росія). Був одним з акціонерів Земел. банку. Від 1884 – кер. симф. концертів Саратов. відділ. РМТ. 1887–1912 жив і працював у Києві. Від 1888 – голова Київ. відділ. РМТ, від 1889 – зав. його муз. частини і кер. симф. концертів. В. значною мірою сприяв перетворенню Києва на один з провід. муз. центрів: збільшив кількість концертів від 2–3 до 8–9 на сезон, залучав до участі в них відомих вітчизн. та зарубіж. виконавців (Ф. Шаляпіна, Л. Ауера, Й. Гофмана, Е. Ізаї, Т. Руффо), композиторів (П. Чайковського, С. Рахманінова) та ін. В. регулярно знайомив киян з шедеврами світ. симф. музики (усі симф. Л. ван Бетговена, Р. Шуманна, П. Чайковського), вперше в Росії й Україні виконав 1-у (1897) і 2-у (присвяч. В., 1898) симф. В. Калинникова, симф. поему «Проклятий мисливець» (1895) і симф. ре-мінор (1897) С. Франка, низку творів А. Дворжака, К. Сен-Санса, З. Фібіха та ін. У концертах В. брали участь київ. митці – піаністи Г. Бобинський, В. Пухальський, М. Тутковський, Г. Ходоровський-Мороз, скрипаль М. Ерденко, співаки П. Кошиць, М. Литвиненко-Вольгемут, О. Мишуґа, хор Я. Калішевського та ін. В. гастролював у С.-Петербурзі, Москві, Одесі, Харкові та за кордоном (Париж, Відень, Берлін, Прага). Автор варіацій для симф. оркестру, симф. поеми «Монахиня», 2-х струнних квартетів, сонати для скрипки і фортепіано та ін.

Літ.: А. Н. Виноградский (Некролог) // РМГ. 1912. № 42–43; Канерштейн М. Патріот вітчизняної музики // Музика. 1978. № 4; Беляков В. Олександр Миколайович Виноградський // Укр. муз. арх. К., 1995. Вип. 1.

І. Д. Гамкало

ВИНОГРА́ДСЬКИЙ Олександр Миколайович (24. 07(05. 08). 1855, Київ – 04(17). 10. 1912, там само) – диригент, музично-громадський діяч, банкір. Навч. у муз. школі Д. Галями в Києві (1860) та Моск. консерваторії (1876– 77; кл. фортепіано М. Рубінштейна), закін. юрид. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1876) та С.-Петербур. консерваторію (1882; кл. композиції М. Соловйова). Брав уроки у М. Балакірева. Від 1883 – один з дир. Земел. банку в Саратові (Росія). Був одним з акціонерів Земел. банку. Від 1884 – кер. симф. концертів Саратов. відділ. РМТ. 1887–1912 жив і працював у Києві. Від 1888 – голова Київ. відділ. РМТ, від 1889 – зав. його муз. частини і кер. симф. концертів. В. значною мірою сприяв перетворенню Києва на один з провід. муз. центрів: збільшив кількість концертів від 2–3 до 8–9 на сезон, залучав до участі в них відомих вітчизн. та зарубіж. виконавців (Ф. Шаляпіна, Л. Ауера, Й. Гофмана, Е. Ізаї, Т. Руффо), композиторів (П. Чайковського, С. Рахманінова) та ін. В. регулярно знайомив киян з шедеврами світ. симф. музики (усі симф. Л. ван Бетговена, Р. Шуманна, П. Чайковського), вперше в Росії й Україні виконав 1-у (1897) і 2-у (присвяч. В., 1898) симф. В. Калинникова, симф. поему «Проклятий мисливець» (1895) і симф. ре-мінор (1897) С. Франка, низку творів А. Дворжака, К. Сен-Санса, З. Фібіха та ін. У концертах В. брали участь київ. митці – піаністи Г. Бобинський, В. Пухальський, М. Тутковський, Г. Ходоровський-Мороз, скрипаль М. Ерденко, співаки П. Кошиць, М. Литвиненко-Вольгемут, О. Мишуґа, хор Я. Калішевського та ін. В. гастролював у С.-Петербурзі, Москві, Одесі, Харкові та за кордоном (Париж, Відень, Берлін, Прага). Автор варіацій для симф. оркестру, симф. поеми «Монахиня», 2-х струнних квартетів, сонати для скрипки і фортепіано та ін.

Літ.: А. Н. Виноградский (Некролог) // РМГ. 1912. № 42–43; Канерштейн М. Патріот вітчизняної музики // Музика. 1978. № 4; Беляков В. Олександр Миколайович Виноградський // Укр. муз. арх. К., 1995. Вип. 1.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2005