Випадковість

ВИПАДКО́ВІСТЬ — філософська категорія для по­значе­н­ня тих феноменів дійсності (подій, процесів, обʼєктів, властивостей), які субʼєкт спри­ймає (оцінює, інтер­претує) як буття, що має (мало) місце, але якого могло і не бути, тобто воно не є необхідністю. Під В. ро­зуміють те, що виникає унаслідок непо­втор. збігу об­ставин, унікал. комбінації багатьох неві­домих (чи недо­ступ. контролю або фіксації) чин­ників, як пере­тин причин­но-наслідк. ланцюгів, вияв варіативності, неодно­значності дійсності, принципової обмеженості можливості про­гнозува­н­ня подій. Дане Ґ. Геґелем ви­значе­н­ня В.: як таке, що «може бути і може також не бути, може бути таким, а також і іншим», вказує на тісний звʼязок категорій В., можливості і дійсності, проти­ставляючи В. і необхідність. У науці дослідж. феномена В. починається від 18 ст.: ви­вче­н­ня т. зв. масових явищ (демо­графія, страхова справа) і випадкових подій (у формі азарт. ігор) породжують статистику, матем. статистику, теорію ймовірностей. В історії європ. філософії побутувала ідея про суто феноменал., субʼєкт. характер категорії В., викори­ста­н­ня якої пояснювали неповнотою нашого зна­н­ня, наявністю явищ та процесів, надто складних з точки зору причин. аналізу систем. У 19 ст. у філософії виникло більш діалект. ро­зумі­н­ня спів­від­ноше­н­ня необхідності і В., ідея їхнього взаємодоповне­н­ня (Ґ. Геґель, Ф. Енгельс). У 20 ст. від­бувається кардинал. зміна у світо­гляд. інтер­претації феномена В. Виникне­н­ня квант. теорії й атом. фізики, фізики елементар. частинок, ген­ної теорії спадковості (феномен мутацій), молекуляр. біо­логії, викори­ста­н­ня теорії інформації, комплекс ідей нерівноваж. термодинаміки та синергетики виявили фундам. роль імовірніс. уявлень і змінили онтол. статус В., яку роз­глядають як істот., кон­структ. чин­ник процесів роз­витку та самоорганізації.

В. М. Свириденко

Завантажити статтю