ВИПРОМІ́НЮВАННЯ — хвилі довільної природи або потоки якихось частинок, що роз­по­всюджуються у просторі, їх генерація. Найбільш поширеним у природі є електромагнітне В., яке за довжиною хвилі поділяється на: гамма-В. (довж. хвилі менше 10-10 м), рентґенів. В. (10-10–10-9 м), ультрафіолет. В. (10-9–4 × 10-7 м), видиме В. (4 × × 10-7–7,6 × 10-7 м), інфрачервоне В. (7,6 × 10-7–10-4 м), радіови­промінюва­н­ня (0,1–104 м). До електромагніт. В. належать також види В., що роз­різняються за механізмами утворе­н­ня, зокрема вимушене, гальмівне, синхротрон­не, резонансне, рекомбінац., спонтан­не, Вавилова– Черенкова В. До не­електромагніт. В. належать, зокрема, гравітаційне (виникає при нерівномір. русі масив. тіл), радіо­активне (джерелом якого є радіо­активні речовини), корпускулярне (потоки зарядж. частинок і нейтронів, що випускаються атом. ядрами та косміч. тілами), ядерне (потоки частинок і гамма-квантів, що утворюються при ядер. реакціях і радіо­актив. роз­паді), звукове (виникає у пруж. середовищі внаслідок коливних рухів частинок, що роз­по­всюджуються у ви­гляді хвиль у газоподібному, рідкому чи твердому середовищах).